в означеннях
Тлумачення, значення слова «шовковий»:

ШОВКО́ВИЙ, а, е.

1. Прикм. до шовк 1—3. Намиста блискучі, штучні каблучки на руки, дорогі сукна та шовкові тканини... Все те так і сяло та грало (Панас Мирний, III, 1954, 257);  * Образно. А глянеш угору — вже темна безодня повисла, прибита золотими гвіздками, і вабить, і тягне, і мрії шовкові навіва (Гнат Хоткевич, I, 1966, 87); Йде весна шовкова, Небо голубе... (Терень Масенко, Сорок.., 1957, 279); Здається, ніби осінь тебе обвіває своїми шовковими крилами і несе на їх у країну тихої задуми (Максим Рильський, Бабине літо, 1967, 26);
//  Зробл., пошитий з шовку (у 2—3 знач.). Ой, ти, хлопче молодий, Веди коня до води, Веди коня до води За шовкові поводи (Українські народні пісні, 1, 1964, 90); Як надіне Марина сорочку тонку лляну, затягнеться поясом шовковим та обстебне на собі керсетку, ..то хто втерпить не глянути на неї? (Панас Мирний, IV, 1955, 231); [Олекса:] Ось тобі дорога шовкова намітка, оце тобі хустка (Степан Васильченко, III, 1960, 46); На хлопчикові піонерський шовковий галстук, охайна сорочка, картузик (Юрій Яновський, I, 1958, 602); Над нами шовкові цвітуть прапори (Володимир Сосюра, II, 1958, 39); Яскраве світло лампочки під великим шовковим абажуром затишними іскорками відбивалось на гранях посуду (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 197); Весною 1601 року польський король Зігмунд Ваза відправив вірменського купця в Іран закупити кілька шовкових килимів, вставних мечів та інших перських виробів (Знання та праця, 8, 1967, 18).

2. перен. Схожий на шовк (м'який, блискучий, тонкий). Мій кінь вороний так, як хмара, літає.. І шовкова грива по вітрові має (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 74); Тоненьке шовкове волоссячко пасмами порозсипалося по білому чолі (Панас Мирний, IV, 1955, 27); [Мар'яна (журливо):] Дала мені мати вроду, шовкові брови, оце усі мої чари (Степан Васильченко, III, 1960, 34); Розгульний вітер ворушив білі шовкові коси ковили (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 19);
//  розм. Ніжний, лагідний, приємний (про мову, голос і т. ін.). У Тасі й справді шовковий голосок (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 157); І слухав ніжну колискову, І мову матері шовкову На молодій Звенигорі (Андрій Малишко, Серце.., 1959, 6); Жежеря умів, коли треба, шорсткий язик перетворювати на шовковий (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 114).

3. перен., розм. Покірний, слухняний (перев. про людину). О, які тигри часом виходять з шовкових помічників і заступників, які деспоти вилуплюються з учорашніх лакиз! (Павло Загребельний, День.., 1964, 134).
Бути (стати) як шовковий (шовковим, шовковою) — бути, стати дуже покірним, слухняним. — Я їх візьму в руки. Будуть вони у мене як шовкові! — похвалявся Сава Йосипович (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 12); — Ач який баский! Я вижену з тебе оті забобони! — гукав Хома коневі. — Будеш, ти мені шовковим! (Олесь Гончар, III, 1959, 308); — Положи свою панєнку [панянку] вздовж лавки, візьми два дубці, та вдвох як вмолотимо її, наче сирий сніп, одразу покине перебендювати, шовковою і ґречною стане (Михайло Стельмах, I, 1962, 278).

4. Пов'язаний з виготовленням і обробкою шовку (у 1—3 знач.). Шовковий комбінат.

5. Уживається як складова частина ботанічних назв, термінів. Шовкова трава. Дуже поширена рослина, яка має зелене листя з білими та жовтими смужками (Озеленення колгоспного села, 1955, 237); У високогір'ях Карпат квітує ще одна дуже рідкісна своєю красою рослина — білотка альпійська (едельвейс). У Карпатах називають її шовковою косицею, а в деяких інших місцевостях — зіркою скель (Знання та праця, 7, 1973, 19).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 506.

Коментарі (0)