Словник української мови

ШПАРКА, и, жін. Зменш. до шпарина. І справді, ледво [ледве] Вовк крізь шпарку пропхався до хліва, почула його Свиня та й як закричить! (Іван Франко, IV, 1950, 87); Згодом звикла [Павлина] до того, що крізь шпарку кухонних дверей, коли б не прокинулась серед ночі, пробивався прут світла (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 338); Ключ, який Гізела намагалася вставити в шпарку, з дзенькотом упав на кам'яні плити (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 150); [Куц:] Справи інституту передати докторові наук Воронюку. (Пауза). Значить, амба. Цей у кожну шпарку загляне (Захар Мороз, П'єси, 1959, 220); З-під ніг на толоці вистрибували потривожені коники, утікали в шпарки зелені ящірки (Петро Панч, Гарні хлопці, 1959, 95); З гілки на гілку перелітають табунцем синиці — обнишпорюють кожну шпарку в корі дерев (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 380); Ми стоїмо гранітним монолітом У честі й дружбі вірні, як брати. Це знає ворог і підступно мітить Хоч щілину, хоч шпарку десь знайти (Микола Гірник, Стартують.., 1963, 36).
 Замкова шпарка — те саме, що Замкова шпарина (див. шпарина). Захар Лукич і Круть, відштовхуючи один одного, заглядають у замкову шпарку (Олександр Підсуха, Жарти.., 1968, 37).