ШПАРКА, и, жін. Зменш. до шпарина. І справді,
ледво [ледве] Вовк крізь шпарку пропхався до хліва,
почула його Свиня та й як закричить! (Іван Франко, IV, 1950,
87); Згодом звикла [Павлина] до того, що крізь шпарку
кухонних дверей, коли б не прокинулась серед ночі,
пробивався прут світла (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 338);
Ключ, який Гізела намагалася вставити в шпарку, з
дзенькотом упав на кам'яні плити (Павло Загребельний, Шепіт,
1966, 150); [Куц:] Справи інституту передати
докторові наук Воронюку. (Пауза). Значить, амба. Цей у
кожну шпарку загляне (Захар Мороз, П'єси, 1959, 220); З-під
ніг на толоці вистрибували потривожені коники,
утікали в шпарки зелені ящірки (Петро Панч, Гарні хлопці,
1959, 95); З гілки на гілку перелітають табунцем
синиці — обнишпорюють кожну шпарку в корі дерев
(Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 380); Ми стоїмо гранітним
монолітом У честі й дружбі вірні, як брати. Це знає ворог
і підступно мітить Хоч щілину, хоч шпарку десь
знайти (Микола Гірник, Стартують.., 1963, 36).
Замкова шпарка — те саме, що Замкова шпарина
(див. шпарина). Захар Лукич і Круть, відштовхуючи
один одного, заглядають у замкову шпарку (Олександр Підсуха,
Жарти.., 1968, 37).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 516.