ШПАРКИ́Й, а, е.
1. Який відбувається з великою
швидкістю (про рух, дію і т. ін.); швидкий. Павло
віддав листа і за хвилину біг уже шпаркою ходою вгору
вулицею (Леся Українка, III, 1952, 583); — Ех! — вигукнув він.
— Люблю шпаркі танці та дженджуристих дівчат!
(Євген Гуцало, З горіха.., 1957, 52); Напрочуд грають кобзарі,
Кипить шпарке весілля (Павло Грабовський, I, 1959, 413);
// Який
швидко переміщується в просторі. Він [Каїн] став мов
вкопаний, поблід мов труп, І очі, мов два яструби
шпаркії. Послав туди, в далеку даль горючу (Іван Франко, X, 1954,
372); Шпаркий паротяг трансєвропейського експреса..
загув гучно й довго (Юрій Смолич, Сорок вісім.., 1937, 19);
// Меткий, спритний. — Ще знаєте, — веде господиня. —
коли б не дитина, то я б її [Варку] й довіку держала...
Що за чистуха та чепуруха, що за швидка-шпарка!
(Панас Мирний, I, 1954, 88); [Тетяна:] Заграйте, дідусю,
такої, щоб я досхочу натанцювалася. [Явдоким:]
Стривай-бо, шпарка дзиго, дай відсапнути (Марко Кропивницький, V,
1959, 170); Шпаркими, зажерливими очима обмацала
вона в одну мить всі куточки просторої, сповненої всіма
достатками хати (Яків Качура, Вибр., 1953, 169);
// Те саме,
що хвацький. І зразу, наче сміючись з посвисту куль,
в російському окопі заграла гармонь: «Вдоль да по речке,
вдоль да по Казанке». Хор застуджених солдатських
голосів підхопив шпаркий мотив (Юрій Смолич, Мир.., 1958,
169);
// Сильний, інтенсивний. Шпаркий дощ.. ніби
втихав (Іван Ле, Україна, 1940, 363);
// Негайний, пильний.
Тільки що повернувся він [ксьондз] з Прилуччини, куди
посилав його Заленський по шпаркому ділу (Олекса Стороженко, I, 1957,
381).
♦ Шпаркий до діла — здатний швидко й старанно
виконувати доручену роботу. [Олеся (читає):]
Хазяїнові моєму я дуже уподобався, бо був шпаркий
до діла (Марко Кропивницький, II, 1958, 300).
2. Гарячий, палючий. Над Миколаївським степом —
шпарке сонце (Радянська Україна, 17.V 1968, 1); Безвітря — бути
шпаркому дню (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 5); Шпаркий
піт заливав йому очі (Петро Панч, I, 1956, 396);
//
Дошкульний (про мороз). Наливайко гнав геть такі думки, вони
морозом шпарким проймали його й крізь теплий
гусарський одяг... (Іван Ле, Наливайко, 1957, 50); Стояв шпаркий
морозець (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 110).
3. перен. Палкий, пристрасний, жагучий. Якесь нове,
шпарке почуття охопило її цілу істоту: це було солодке
почуття близької помсти... (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 79);
Молода кров шпарка, серце гаряче: западе дівці парубок
в око, — не встережеться, як і покохає... (Панас Мирний, I,
1949, 361); Згадався шпаркий поцілунок з гетьманом;
ним відкупилася тоді від його настирливості (Іван Ле,
Україна, 1940, 299); Голос його переходить в шепотіння,
але шпарке, тривожне, як маячіння (Леся Українка, I, 1951,
451);
// Дошкульний, різкий (про мову, слово, відповідь
і т. ін.). — Не сердься, чоловіче, за мою шпарку одповідь, —
з жалем промовив січовик, — як будеш гинуть, я од тебе
не одцураюсь і обидві руки тобі простягну (Олекса Стороженко, I,
1957, 339);
// Спритний, гострий на язик. Солоха чим
дужче товщала, тим більше якось сліпла.. За це й
сусідка господині, шпарка й горласта міщанка, прозвала
її гандзоокою (Панас Мирний, I, 1954, 68); Доярка тітка
Варка — Ну й шпарка, гостроязика! (Дмитро Білоус, Зигзаг,
1956, 30).