ШПАРУВА́ННЯ, я, сер.
1. Дія за значенням шпарувати. Дівчата обстругували стіни, — які з долу, які з кобилиць угорі. Одна місила посеред хати, просто на підлозі, глину з кізяком на шпарування (Андрій Головко, II, 1957, 98).
2. Глина, якою замазані щілини й заглиблення в стінах і на стелі будівель. Ще й не вечір — а вже й шпарування висхло; тільки побілити... (Панас Мирний, III, 1954, 102).