ШПАРУВА́ТИ, ую, уєш, недок., перех. і без
додатка. Замазувати щілини й заглиблення в стінах і на стелі
будівель глиною. Зараз після обіду нарядилася Христя
в стару одежинку, замісила глини й почала шпарувати
(Панас Мирний, III, 1954, 101); Вони заходилися шпарувати
щілини й дірки в стінах будинку (Юрій Мокрієв, Острів.., 1961,
33);
// Замазувати будь-які нерівності на поверхні
чого-небудь. У весняній напрузі стояли щепи, і молода
господиня, радіючи, білила їх вапном, потріскану кору
шпарувала садівничим клеєм (Михайло Стельмах, II, 1962, 387);
* Образно. Дами виймали з сумок щось подібне до згустків
крові і, хизуючись перед чоловіками, немилосердно
шпарували ним збляклі від поту уста (Іван Ле, Мої листи,
1945, 7).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 517.