Словник української мови

ШПАТ 1, у, чол., геол. Назва будь-якого мінералу, що має здатність від удару розколюватися в певних напрямках на шматки правильної форми. Барит, або важкий шпат, застосовується для виготовлення білої фарби (Робітнича газета, 20.II 1976, 2); Вчені почали використовувати кальцит — він же вапняковий шпат, чи, ще простіше, монокристалічна крейда — для подвійного заломлення світла (Знання та праця, 6, 1976, 5).
▲ Плавиковий шпат див. плавиковий; Польовий шпат див. польовий.

ШПАТ 2, у, чол. Хронічне запалення кісток ніг коней або волів. Коли ще лошатком Буян захворів на шпат, хлопчик не відходив од нього (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 154).