в означеннях
Тлумачення, значення слова «шпортатися»:

ШПОРТАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., розм.

1. Копатися, ритися в чому-небудь пухкому, сипкому; длубатися. Одного разу, шпортаючись у саду, Демид побачив, що до його йшла мати, а з нею якась селянська жінка (Борис Грінченко, II, 1963, 62); Він вхопив патичок і почав шпортатися в дуплі, забитому сухим торішнім листям (Петро Колесник, Терен.., 1959, 133);
//  Шукати, перебираючи, ворушачи що-небудь. Інспектор.. допив склянку й почав чогось шпортатись у свому портфелику, а далі скочив, наміряючись іти в клас (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 101); Щось пригадав [Панас], швидко зіскакує з полу, біжить за стіл і починає шпортатись по книжках (Степан Васильченко, III, 1960, 248).

2. перен. Займатися якою-небудь копіткою справою. Крістабель, зітхнувши, починає шпортатись по хаті, прибираючи (Леся Українка, III, 1952, 9); Часом, як Малашка шпортається по хаті, Христя візьметься шити або прясти (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 207);
//  Робити що-небудь дуже повільно або невміло; возитися, порпатися. Коло машини метушились люди, шпортався заклопотаний слюсар (Іван Франко, II, 1950, 374); Знадвору хтось поволі шпортався біля замка (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 53); Марко чогось підозріло шпортався біля свого рюкзака (Микола Трублаїні, II, 1955, 28).

3. Зачіпаючи за що-небудь ногами під час ходіння, втрачати рівновагу; спотикатися. Жменяк шпортався, заплітав ногами, падав на коліна, тут же підводився і йшов далі (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 258); — Х-у-р-р-р! — І зграя сірих розбишак з цвірінчанням знялася в повітря. І одночасно, наче сполохана гороб'ячим ґвалтом, зірвалася з місця і Христя і, притьмом шпортаючись драними чоботятами в копкому снігу, побігла геть (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 74).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 526.

Коментарі (0)