ШПУРЛЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок., розм. Кидати чимсь куди-небудь або на кого-небудь. — Прибери к бісу своє манаття! — крикнула Варка, шпурляючи ногою Гащин платок. — Не шпурляйся! — обізвалася Гашка, обережно згортаючи платок (Любов Яновська, I, 1959, 248); Правда, ніколи не робила вона дуже щиро, як попоробить, то стає дуже лиха: все лається і всім шпурляється, і дверима гримає, й дітей лупцює (Грицько Григоренко, Вибрч 1959, 216).