в означеннях
Тлумачення, значення слова «шпичка»:

ШПИ́ЧКА, и, жін.

1. Загострена паличка. Сонце б'є в шибки. Скло страшенно блищить, ніби на шибки впало четверо сонечок, і ті сонечка ріжуть мені очі, штрикають та колють неначе розпеченими в огні шпичками (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 286); Поряд лежали кам'яні молотки, ножі, костяні шпички і голки (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 110);  * У порівняннях. «Ой, горенько мені на світоньку, — мовляє, — За що мене так доля зневажає? Тим пельку і живіт дала з ковальський міх, Тим зуби, мов шпички, а нам на глум, на сміх Рот шпилькою неначе простромила!..» (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 80); Очі Альоші стемніли і стали гострі, як дві шпички (Іван Микитенко, II, 1957, 178);
//  Паличка, яку використовують, підсмажуючи на вогнищі сало чи м'ясо. М'які, соковиті частини ведмежої туші почали смажити на шпичках, розклавши огнище (Федір Бурлака, О. Вересай, 1959, 153); Спинилися [партизани] на відпочинок. Весело запалало багаття, зашкварчало на шпичках сало, запарувала у відрах вода (Юрій Збанацький, Ліс. красуня, 1955, 32);
//  Паличка, якою користувалися, коли їли вироби з тіста. Тільки що почали [голова з понятими] шпичками штрикати вареники, ..аж уже писар біжить (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 264); — Добрі галушки, — сказав Шахай, настромивши собі одну на шпичку (Юрій Яновський, I, 1958, 160).

2. перен. Колюче, уїдливе зауваження, ущипливе слово; шпилька. Він зовсім одмінявся за подібними розмовами. Але минала яка хвилина, й уже по-старому сипав Микола своїми шпичками всім, кого здибав коло себе (Леонід Смілянський, Зустрічі.., 1936, 53);
//  Про людину, що вміє гостро, дошкульно висловлюватися. [Максим:] Ну й уперта ви! [Пріся:] 3 вас теж добра шпичка — умієте шпигнуть... (Степан Васильченко, III, 1960, 175).

3. Листок хвойної рослини; хвоїнка. Вона труснула головою, і марево розвіялося. Заяскріло спереду червоне призахідне небо над шпичками сосен (Юрій Бедзик, Альма матер, 1964, 22);
//  У деяких рослин — колючка, шип. Ішла моя мила По ягідочки В зелені гайочки Та й застромила Тернову шпичку В біленьку ніжку (Микола Костомаров, I, 1967, 50); — Терен забився.. в п'яту; шпичка.. вломалася при самій шкірі (Іван Франко, IV, 1950, 395);  * У порівняннях. Навіть насмішкувата Медже не казала про нього слів гострих, як шпички держи-дерева (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 260);
//  Стрілка очерету. Пахло залежаним сіном, кізяковим димом і солодкими, як цукор, очеретяними шпичками, нарваними з човна (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 14).

4. Тверда колючка на тілі деяких тварин; голка. Іжачок-хитрячок Із голок та шпичок Пошив собі піджачок (Платон Воронько, Коли виростають крила, 1960, 49).
Як (мов) на шпичках (сидіти, стояти і т. ін.) — те саме, що Як (мов) на шпильках сидіти (стояти і т. ін.) (див. шпилька). Доганя, а сама знай кричить, щоб він підождав. Вже ж щоб то Василь та не почув би Марусиного голоси? Не знаю! Стоїть як на шпичках і дожида (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 48).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 524.

Коментарі (0)