ШПИ́ЧКА, и, жін.
1. Загострена паличка. Сонце б'є в
шибки. Скло страшенно блищить, ніби на шибки впало
четверо сонечок, і ті сонечка ріжуть мені очі, штрикають
та колють неначе розпеченими в огні шпичками (Нечуй-Левицький,
VII, 1966, 286); Поряд лежали кам'яні молотки, ножі,
костяні шпички і голки (Василь Кучер, Трудна любов, 1960,
110); * У порівняннях. «Ой, горенько мені на світоньку, —
мовляє, — За що мене так доля зневажає? Тим пельку і
живіт дала з ковальський міх, Тим зуби, мов шпички, а нам
на глум, на сміх Рот шпилькою неначе простромила!..»
(Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 80); Очі Альоші стемніли і стали
гострі, як дві шпички (Іван Микитенко, II, 1957, 178);
// Паличка,
яку використовують, підсмажуючи на вогнищі сало
чи м'ясо. М'які, соковиті частини ведмежої туші
почали смажити на шпичках, розклавши огнище (Федір Бурлака,
О. Вересай, 1959, 153); Спинилися [партизани] на
відпочинок. Весело запалало багаття, зашкварчало на
шпичках сало, запарувала у відрах вода (Юрій Збанацький, Ліс. красуня,
1955, 32);
// Паличка, якою користувалися, коли їли
вироби з тіста. Тільки що почали [голова з понятими]
шпичками штрикати вареники, ..аж уже писар біжить
(Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 264); — Добрі галушки, — сказав
Шахай, настромивши собі одну на шпичку (Юрій Яновський,
I, 1958, 160).
2. перен. Колюче, уїдливе зауваження, ущипливе
слово; шпилька. Він зовсім одмінявся за подібними
розмовами. Але минала яка хвилина, й уже по-старому
сипав Микола своїми шпичками всім, кого здибав коло
себе (Леонід Смілянський, Зустрічі.., 1936, 53);
// Про людину, що
вміє гостро, дошкульно висловлюватися. [Максим:]
Ну й уперта ви! [Пріся:] 3 вас теж добра шпичка —
умієте шпигнуть... (Степан Васильченко, III, 1960, 175).
3. Листок хвойної рослини; хвоїнка. Вона труснула
головою, і марево розвіялося. Заяскріло спереду червоне
призахідне небо над шпичками сосен (Юрій Бедзик, Альма
матер, 1964, 22);
// У деяких рослин — колючка, шип.
Ішла моя мила По ягідочки В зелені гайочки Та й
застромила Тернову шпичку В біленьку ніжку (Микола Костомаров, I,
1967, 50); — Терен забився.. в п'яту; шпичка.. вломалася
при самій шкірі (Іван Франко, IV, 1950, 395); * У порівняннях.
Навіть насмішкувата Медже не казала про нього слів
гострих, як шпички держи-дерева (Зінаїда Тулуб, Людолови,
I, 1957, 260);
// Стрілка очерету. Пахло залежаним сіном,
кізяковим димом і солодкими, як цукор, очеретяними
шпичками, нарваними з човна (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 14).
4. Тверда колючка на тілі деяких тварин; голка.
Іжачок-хитрячок Із голок та шпичок Пошив собі
піджачок (Платон Воронько, Коли виростають крила, 1960, 49).
♦ Як (мов) на шпичках (сидіти, стояти і т. ін.)
— те саме, що Як (мов) на шпильках сидіти (стояти
і т. ін.) (див. шпилька). Доганя, а сама знай кричить,
щоб він підождав. Вже ж щоб то Василь та не почув
би Марусиного голоси? Не знаю! Стоїть як на шпичках
і дожида (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 48).