в означеннях
Тлумачення, значення слова «шпигун»:

ШПИГУ́Н, а, чол. Той, хто займається шпигунством. Догадуючись, що перед ним сидить його таємний ворог і шпигун, він [пріор] зважився говорити з ним попросту (Іван Франко, II, 1950, 173); — Прийде отакий шляхтич до нас на сходку та почує наші розмови, та розповість старості... Тут і край нашому братству. Нема чого запрошувати до нас шпигунів (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 204); Ми день і ніч стерегли.. Де який диверсант з'явиться, чи шпигун, чи парашутист — всіх побачимо (Юрій Яновський, I, 1954, 44); [Огнєв:] Зараз найстрашніший для нас ворог — шпигун або базіка (Олександр Корнійчук, II, 1955, 45); Охрім прибіг у сільраду і наробив ґвалту, що бачив за Ташанню шпигуна, озброєного двома кулеметами і радіостанцією (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 258); Ім'я Булгаріна — шпигуна й сищика, донощика й жандармського агента в літературі, — було надзвичайно одіозним, викликало ненависть і презирство в літературних колах і просто серед порядних людей (Наука і життя, 4, 1966, 20).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 520.

Коментарі (0)