ШПИЛЬКА, и, жін.
1. Предмет для заколювання волосся в зачісці у вигляді зігнутого навпіл дроту або двозубчастої вилочки. Увіходить Йоганна, розкішно вбрана: ..на голові штучний убір з золотих обручів, шпильок, гребінців і сітки (Леся Українка, III, 1952, 177); Сколюючи шпильками своє розпушене і золотаве волосся, вона повернулася до мене (Ярослав Гримайло, Подробиці.., 1956, 12); Ганна Сильвестрівна виколупувала головною шпилькою кісточки з вишень і підсувала Рубінові найбільші, налиті соком ягоди (Іван Сенченко, Опов., 1959, 40); * У порівняннях. Ніс [у чоловіка] довгий та карлючкуватий і на кінці загострений, ніби шпилька (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 232).
2. Рід невеликої металевої голки з круглою голівкою
на тупому кінці, яку використовують перев. для
приколювання чого-небудь. Моя бесідниця тим часом
набрала повен рот шпильок і налагодилась помагати мені
в примірці (Леся Українка, III, 1952, 601); * Образно.
Товариші розказували про неї нове й нове і кололи в серце новими
шпильками (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 32); * У порівняннях. Знай
Левка костить [Тимоха] та прикладки йому прикладає,
і чого за ним і зроду не бувало, те йому так і
пришпилює, мов шпилькою (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 264); — Ну тебе
к бісу, — каже [Захарченко], — як шпильками
шпигаєш! — Бачите, одросли трошки вуси, так щетина
й колеться (Олекса Стороженко, I, 1957, 124);
// Велика голка з гарно
оздобленою головкою, що вживається як предмет
туалету або прикраса для одягу. Вона висмикнула з коси
золоту шпильку з дорогим камінцем і подала Юркові
(Нечуй-Левицький, III, 1956, 295); Хима завилась гарною
наміткою, заколола її здоровими шпильками з червоними
головками (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 87); Йому треба було
попрохати в брата запонку й шпильку до галстука (Агатангел Кримський,
II, 1972, 269); Немічний вогник його [каганця] блищав,
як золота голівка шпильки, встромленої в темряву
(Петро Колесник, Терен.., 1959, 56);
// також у сполуч. із.
англійський. Особливий рід приколки, що
застібається. — Пам'ятаєш, Усте, отого спекулянта в жовтих
черевиках.. Приніс він шпильки: англійські, каже,
шпильки — ще старого режиму, а дівчатам моїм, бачу,
аж підскакують, так хочеться виміняти... (Григорій Косинка, Новели,
1962, 112); Сто карбованців він поклав у бокову
кишеню піджака і пристебнув їх шпилькою (Григорій Тютюнник, Вир,
1964, 52); Щоб не пекло сонце, хлопці одягли тюбетейки
й захватили з собою англійські шпильки. Вони чули, що
коли схопить ногу чи руку судорога, то треба вколотися
шпилькою і судорога «відпустить» (Павло Автомонов, В. Кошик,
1954, 164);
// Прикраса з застібкою для приколювання
її до жіночого плаття біля шиї або на грудях; брош.
Княгиня зняла з грудей шпильку, осипану самоцвітами
(Олекса Стороженко, I, 1957, 377).
3. перен. Колюче, уїдливе зауваження; ущипливе
слово. Інша шпилька.. така, що Пилипиха не стерпить
(Марко Вовчок, I, 1955, 185); Ви знаєте, яка прикрість ота
критична шпилька? Потрапити в нашу сатиричну
газету «Колючка» — велика біда (Олександр Ковінька, Кутя..,
1960, 68); Ми з учителем мовчали, удавали, що не чуємо
його шпильок, але він не вгавав: — Це вам не ті часи,
щоб партизанщиною займатися (Ігор Муратов, Буковинська повість,
1959, 217).
♦ Підпускати (підпустити) шпильку див. підпускати;
Пускати (пустити) шпильку див. пускати.
4. Невеликий стержень, шпеник, цвях без головки;
кілочок. Рослини відв'язують від шпалери, стебла
розстелюють по землі і пришпилюють дерев'яними
шпильками (Овочівництво закритого і відкритого ґрунту, 1957, 52);
// У
шевській справі — спеціальний цвяшок без головки, яким
прибивають підметку. Швець спритно забивав шпильки,
на підошві лягала біла доріжка (Юрій Збанацький, Таємниця..,
1971, 192);
// У машинобудуванні — болт без головки
з нарізкою на кінцях, що служить для скріплення
деталей. В тих випадках, коли за умовами конструкції
з'єднувальних деталей болтове з'єднання застосувати не
можна, користуються шпильками. Шпилька має різь
на обох кінцях (Практикум з машинознавства, 1957, 174); Головка
блока циліндрів виготовляється з високоякісного чавуну
або алюмінієвого сплаву і скріплюється з блоком
циліндрів за допомогою болтів або шпильок (Доценко та ін., Автомобіль,
1957, 35).
5. розм. Дуже тонкий каблук жіночого взуття. — Плаття модне, туфлі на шпильках, іде, мало не переломиться (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 321).
6. Листок хвойної рослини; хвоїнка. По дорозі він
старанно обминав кущі розлогого ялівцю та невеличкі
смерічки, бо на їх густих гілках і шпильках так багато
висіло крапель роси, що, бачилось, якби зібрати її в
посудину, то на кождім корчику пару кварт води набрав
би (Іван Франко, III, 1950, 84); Нічний дощ вимив на деревах
шпильки, і ліс зазеленів, озвався пташиними голосами
(Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 130); Завше треба
віддавати перевагу дереву, що зрубано його ясної, сухої осені,
коли листя падає огненними метеликами і чути звук
кожної шпильки з сосни, шпильки, що падає на землю
(Юрій Яновський, II, 1958, 124);
// У деяких рослин —
колючка, шип. Парася по садку гуляла, З Троянди квіточку
зірвала — Та шпильку в рученьку загнала! (Левко Боровиковський, Тв.,
1957, 172).
7. Тверда колючка на тілі деяких тварин; голка.
Коли враз клубок шпильок Підкотився під пеньок,
Покотився по змії І шпильками вбив її. Бачить лис: це не
клубок, А завзятий їжачок! (Михайло Стельмах, V, 1963,
347).
♦ Як (мов) на шпильках сидіти (стояти і т. ін.) —
хвилюватися, виявляючи неспокій, нетерпіння. Таранюк
мов на шпильках сидів (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951,
214); Як на шпильки посадити — заставити
хвилюватися, відчувати тривогу. Як на шпильки посадив
[Росолинський] бідного панотця; зчервонів неборак і каже:
— А доїть моя дочка корови, і вівці навіть доїть, і їсти
варить (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 14).