в означеннях
Тлумачення, значення слова «шпилька»:

ШПИЛЬКА, и, жін.

1. Предмет для заколювання волосся в зачісці у вигляді зігнутого навпіл дроту або двозубчастої вилочки. Увіходить Йоганна, розкішно вбрана: ..на голові штучний убір з золотих обручів, шпильок, гребінців і сітки (Леся Українка, III, 1952, 177); Сколюючи шпильками своє розпушене і золотаве волосся, вона повернулася до мене (Ярослав Гримайло, Подробиці.., 1956, 12); Ганна Сильвестрівна виколупувала головною шпилькою кісточки з вишень і підсувала Рубінові найбільші, налиті соком ягоди (Іван Сенченко, Опов., 1959, 40);  * У порівняннях. Ніс [у чоловіка] довгий та карлючкуватий і на кінці загострений, ніби шпилька (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 232).

2. Рід невеликої металевої голки з круглою голівкою на тупому кінці, яку використовують перев. для приколювання чого-небудь. Моя бесідниця тим часом набрала повен рот шпильок і налагодилась помагати мені в примірці (Леся Українка, III, 1952, 601);  * Образно. Товариші розказували про неї нове й нове і кололи в серце новими шпильками (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 32);  * У порівняннях. Знай Левка костить [Тимоха] та прикладки йому прикладає, і чого за ним і зроду не бувало, те йому так і пришпилює, мов шпилькою (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 264); — Ну тебе к бісу, — каже [Захарченко], — як шпильками шпигаєш! — Бачите, одросли трошки вуси, так щетина й колеться (Олекса Стороженко, I, 1957, 124);
//  Велика голка з гарно оздобленою головкою, що вживається як предмет туалету або прикраса для одягу. Вона висмикнула з коси золоту шпильку з дорогим камінцем і подала Юркові (Нечуй-Левицький, III, 1956, 295); Хима завилась гарною наміткою, заколола її здоровими шпильками з червоними головками (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 87); Йому треба було попрохати в брата запонку й шпильку до галстука (Агатангел Кримський, II, 1972, 269); Немічний вогник його [каганця] блищав, як золота голівка шпильки, встромленої в темряву (Петро Колесник, Терен.., 1959, 56);
//  також у сполуч. із. англійський. Особливий рід приколки, що застібається. — Пам'ятаєш, Усте, отого спекулянта в жовтих черевиках.. Приніс він шпильки: англійські, каже, шпильки — ще старого режиму, а дівчатам моїм, бачу, аж підскакують, так хочеться виміняти... (Григорій Косинка, Новели, 1962, 112); Сто карбованців він поклав у бокову кишеню піджака і пристебнув їх шпилькою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 52); Щоб не пекло сонце, хлопці одягли тюбетейки й захватили з собою англійські шпильки. Вони чули, що коли схопить ногу чи руку судорога, то треба вколотися шпилькою і судорога «відпустить» (Павло Автомонов, В. Кошик, 1954, 164);
//  Прикраса з застібкою для приколювання її до жіночого плаття біля шиї або на грудях; брош. Княгиня зняла з грудей шпильку, осипану самоцвітами (Олекса Стороженко, I, 1957, 377).

3. перен. Колюче, уїдливе зауваження; ущипливе слово. Інша шпилька.. така, що Пилипиха не стерпить (Марко Вовчок, I, 1955, 185); Ви знаєте, яка прикрість ота критична шпилька? Потрапити в нашу сатиричну газету «Колючка» — велика біда (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 68); Ми з учителем мовчали, удавали, що не чуємо його шпильок, але він не вгавав: — Це вам не ті часи, щоб партизанщиною займатися (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 217).
Підпускати (підпустити) шпильку див. підпускати; Пускати (пустити) шпильку див. пускати.

4. Невеликий стержень, шпеник, цвях без головки; кілочок. Рослини відв'язують від шпалери, стебла розстелюють по землі і пришпилюють дерев'яними шпильками (Овочівництво закритого і відкритого ґрунту, 1957, 52);
//  У шевській справі — спеціальний цвяшок без головки, яким прибивають підметку. Швець спритно забивав шпильки, на підошві лягала біла доріжка (Юрій Збанацький, Таємниця.., 1971, 192);
//  У машинобудуванні — болт без головки з нарізкою на кінцях, що служить для скріплення деталей. В тих випадках, коли за умовами конструкції з'єднувальних деталей болтове з'єднання застосувати не можна, користуються шпильками. Шпилька має різь на обох кінцях (Практикум з машинознавства, 1957, 174); Головка блока циліндрів виготовляється з високоякісного чавуну або алюмінієвого сплаву і скріплюється з блоком циліндрів за допомогою болтів або шпильок (Доценко та ін., Автомобіль, 1957, 35).

5. розм. Дуже тонкий каблук жіночого взуття. — Плаття модне, туфлі на шпильках, іде, мало не переломиться (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 321).

6. Листок хвойної рослини; хвоїнка. По дорозі він старанно обминав кущі розлогого ялівцю та невеличкі смерічки, бо на їх густих гілках і шпильках так багато висіло крапель роси, що, бачилось, якби зібрати її в посудину, то на кождім корчику пару кварт води набрав би (Іван Франко, III, 1950, 84); Нічний дощ вимив на деревах шпильки, і ліс зазеленів, озвався пташиними голосами (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 130); Завше треба віддавати перевагу дереву, що зрубано його ясної, сухої осені, коли листя падає огненними метеликами і чути звук кожної шпильки з сосни, шпильки, що падає на землю (Юрій Яновський, II, 1958, 124);
//  У деяких рослин — колючка, шип. Парася по садку гуляла, З Троянди квіточку зірвала — Та шпильку в рученьку загнала! (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 172).

7. Тверда колючка на тілі деяких тварин; голка. Коли враз клубок шпильок Підкотився під пеньок, Покотився по змії І шпильками вбив її. Бачить лис: це не клубок, А завзятий їжачок! (Михайло Стельмах, V, 1963, 347).
Як (мов) на шпильках сидіти (стояти і т. ін.) — хвилюватися, виявляючи неспокій, нетерпіння. Таранюк мов на шпильках сидів (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 214); Як на шпильки посадити — заставити хвилюватися, відчувати тривогу. Як на шпильки посадив [Росолинський] бідного панотця; зчервонів неборак і каже: — А доїть моя дочка корови, і вівці навіть доїть, і їсти варить (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 14).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 521.

Коментарі (0)