ШРАМО́К, мка, чол. Зменш.-пестл. до шрам. Та вже ж лизнув [Нахименко], Та вже й мазнув Султана по пиці! Провів шрамки: Будуть тямки На морді синиці (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 165); Як я чимсь собі руку урізала, дак батько лаком примочував. Тепер що згляну на той шрамок, дак і його згадаю (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 51).