ШРАМО́ВАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до шрамувати. І руки скуті, й кулаки мозольні, Налиті гнівом, спалені трудом, Шрамовані, посічені, як дуб, До людства простягала Україна (Андрій Малишко, Віщий голос, 1961, 42).
ШРАМО́ВАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до шрамувати. І руки скуті, й кулаки мозольні, Налиті гнівом, спалені трудом, Шрамовані, посічені, як дуб, До людства простягала Україна (Андрій Малишко, Віщий голос, 1961, 42).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 529.