ШРУБ, а, чол., діал. Шуруп. Цікавий кравець не знав
механіки, і всякі.. шруби, з котрими раз у раз порався
Петро Гельє, видавались йому чимсь незвичайним,
дивовижним (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 8); Умів він викувати і
леміш, і сокиру, умів нарізати шруб, змайструвати
замок (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 56).
♦ Як на шрубах ходить — про жваву, рухливу
людину.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 530.