Словник української мови

ШТАХЕ́ТИ, ет, мн., ШТАХЕ́Т, у, чол. Загорожа з дерев'яних дощечок або металевих прутів. [Єгер:] Палац коло палацу. Та скрізь ясні шибки, та вежі, та залізні штахети (Леся Українка, IV, 1954, 219); Двір од вулиці одгороджений не парканчиком чи штахетами, а трьома лініями колючого дроту, на який опирається стіна з дикої лози (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 120); По один бік глибокого темного шляху білокорі берези в розпущених зелених косах.. По другий бік під зелениною — високий гостроверхий штахет і похмура, зеленим мальована брама (Степан Васильченко, II, 1959, 54); Піраміду огороджено гарненьким штахетом й обсаджено молодими деревами (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947, 35); Зупинившись і глянувши в той бік, звідки гукали, Гузь побачив наставлені на нього крізь отвори в штахеті дві гвинтівки (Федір Бурлака, М. Гонта, 1959, 13);
//  тільки мн. Дощечки в дерев'яному паркані, веранді і т. ін. Молоденька панна, що була нахилилась над столом, давно вже шукала чогось у густій сітці винограду, переважившись через штахети веранди (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 46); Маленька фігура Тучинського хутко мигтіла межи штахетами сходів. Він хутко збігав на естакаду [шахти] (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 321); Бронко застає Олексу коло дверей. Схопившись за штахети хвіртки, ..Олекса важко дихав (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 89); Ми знову йшли стежкою. Ось уже видно штахети у парканах (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 50); Циркулярка ріже дошки, штахети (Василь Кучер, Золоті руки, 1948, 130);  * Образно. Аж до цехів Запоріжсталі Прийшли квітуючі сади, І на останньому кварталі Спинились яблуні, бо далі Лежить асфальт — не перейти, І височать штахети сталі, Багрові пагорби руди (Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 141).