ШТАХЕ́ТИКИ, ів, мн., ШТАХЕ́ТИК, а, чол. Зменш. до штахети. На Чернечій горі, де похований Шевченко, на самому вершечку рябіють штахетики (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 43); Меланя Бриль, мати, та Марта Колиберда, теж мати, тихо схлипували, журно похилившись одна одній на плече, — три кроки віддаля, за штахетиком палісадника (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 5); * У порівняннях. Сержант Прогнимак брав зі столу гвинтівочні набої, виставлені колючим штахетиком, по черзі показував солдатам кожен з них (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 33).