ШТАНДА́РТ, а, чол.
1. У дореволюційній російській
та іноземних арміях — прапор кавалерійської частини,
ескадрону. Разом із нами йдуть і чехи, і словаки, синів
Костюшка йдуть нестримані полки, цвітуть
штандарти їх (Володимир Сосюра, II, 1958, 478);
// Назва прапора
взагалі. Штандарт німецький впав на брук В зубчату тінь
Кремля. Навік розпавсь фашистський крук, — І зацвіла
земля (Платон Воронько, Три покоління, 1950, 92); * Образно.
Вагон виповз на гору. І враз перед жадібними очима
розгорнувся найблакитніший у світі штандарт моря
(Олесь Донченко, II, 1956, 189).
2. У дореволюційній Росії і деяких іноземних державах — прапор царської особи, глави держави, який піднімають у тому місці, де ця особа перебуває. На старих мурованих стінах замку день і ніч чатували дозорці, а на головній вежі, над вартівнею, маяв на вітрі особистий червоно-жовтий штандарт короля з золотим орлом на ратищі (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 402).