ШТА́НГА, и, жін.
1. Металевий стержень, що використовується як деталь у багатьох інструментах, механізмах, конструкціях і т. ін. Четверо робітників працювали біля свердлової штанги (Олесь Донченко, II, 1956, 70); Олександр Омелянович дав натяжку. Штанги не підіймаються. Натиснув скільки було сили важелем, важіль навіть не ворухнувся (Вітчизна, 10, 1961, 177).
2. спорт. Брус футбольних, хокейних, гандбольних та інших воріт. Німець налагодився вдарити по воротах. Наш воротар легко підскочив, піймав під самою штангою м'яча й знову подав його на гру (Юрій Яновський, II, 1954, 25); — Дорогий сусідо, — я до нього. — То не м'яч, то, — кажу, — моє коліно! Женіть хоч короткими пасовками! Та не бийте по голу! Бо добре, як у сітку, а яку штангу вріжете?! (Остап Вишня, I, 1956, 406).
3. спорт. Прилад для занять важкою атлетикою, що складається з металевого стержня, на кінцях якого закріплені знімні диски. Хлопці робили вправи на реях і турніках, піднімали штанги, гирі (Федір Бурлака, М. Гонта, 1959, 53); Подивився дід, як вони там двопудові гирі, ніби м'ячі, піднімають, як вони штангу штовхають, і аж затремтів (Остап Вишня, I, 1956, 400).