в означеннях
Тлумачення, значення слова «штрикати»:

ШТРИКАТИ, аю, аєш, недок.

1. перех. і без додатка. Тикати чим-небудь; всувати що-небудь усередину чогось. Усе знай позіха [сотник] та погляда на свого Пістряка.. та пальцем знай штрика то у лоб, то у ніс (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 183); Дивимося, а в землі дірочка. — Це тут цвіркун живе, — догадався я та й почав штрикати паличкою в нірку (Борис Грінченко, I, 1963, 296); Обличчя німця зробилося лютим, він ліз на Гаврила з автоматом, штрикав дулом (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 399); — Йому добре дадуть ременя, — сказала мама, — теж дивись ти, електротехнік знайшовся, ножиці в штепселя штрикати (Вадим Собко, Звичайне життя, 1957, 12);
//  Устромляти в щось що-небудь гостре. Тільки що почали [голова з понятими] шпичками штрикати вареники, .. аж уже писар біжить (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 264); Згадавши, звідки чулося шарудіння, я почав штрикати солому вилами і незабаром відчув, що вила встромилися в щось тверде (Василь Минко, Моя Минківка, 1962, 124); Стражники ще з більшим завзяттям зачали шаблями штрикать стіни, довбать долівку, поколупали глину (Костянтин Гордієнко, Чужу ниву.., 1947, 283);
//  Колоти чим-небудь гострим, спричиняючи біль. Взяв [менший брат] шило і став штрикать куди попало старшого брата, а той його (Леся Українка, V, 1956, 165); Вони душили один одного, кусали, штрикали складаними ножиками (Олександр Довженко, I, 1958, 368);
//  Викликати почуття болю, що нагадує укол. Коли біжиш, треба не наступати на стерню, а бити по ній пальцями збоку, то не колотиметься. Але позрізуване лободиння чи будяки однаково штрикають (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 65);
//  Вказуючи, робити різкі рухи, жести у напрямку кого-, чого-небудь.  * Образно. Не бачив [Сивоок] ні просторих дворів з білими дерев'яними будівлями, ні великих і маленьких дерев'яних церков, що штрикали ламаними пальцями своїх хрестів у неозори [неозорість] весняного неба (Павло Загребельний, Диво, 1968, 102).
Пальцем (пальцями) штрикати див. палець.

2. перех., перен. Ображати когось колючими, неприємними зауваженнями; ущипливо дорікати кому-небудь. Михайлик, не дошкуливши шабелькою, уже штрикав панну Смерть разючими римами (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 236); Гостра була на язик Казімірова жінка, так і штрикала його словами, мов голками (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 68); Ці вигуки гострими швайками штрикали Коржа в серце (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 35).
Очі штрикати див. око 1; У вічі (в очі) штрикати — те саме, що Очі штрикати (див. око 1). — Обридло на фронті на сочевиці, але й дома не всидиш — солдатки її вічі штрикають (Андрій Головко, II, 1957, 536).

3. неперех., безос., перен., розм. Боліти (про відчуття гострого, різкого болю, кольки); колоти. — Коли ж я недужі.. І у груди коле, і в бік штрика (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 474); — Ото як пополола колись на вгороді, щось у мене у попереці тріснуло, а тепер коле та й коле, так і штрика! Ох! (Остап Вишня, I, 1956, 429).
Колька штрикає — про почуття болю, що нагадує укол. Я вже ледве дишу, ледве ходжу: штрикає мене колька день і ніч (Нечуй-Левицький, II, 1956, 26).

4. неперех., діал. Стрибати. Через вориння штрикав хлопець і, згинаючися, біг у корчі (Гнат Хоткевич, II, 1966, 31); Я крізь плач його молю, аби штрикав на дуб (Марко Черемшина, Тв., 1960, 215).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 544.

Коментарі (0)