Словник української мови

ШТРИКНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех. Однокр. до штрикати. Йому дуже хотілося штрикнути пальцем в оте чудне колесо (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 37); Григор шмагнув пужалном гнідого, штрикнув чалого, і віз погуркотів по груддю хутчіш (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 19); Пані кинулась до дівчини й дротиками хотіла штрикнути в очі (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 72); Листя штрикнуло його в самісіньке око (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 129); Гостре щось, немов багнет, штрикнуло в бік (Яків Качура, II, 1958, 73); Раптом скрикнув [Павлик]: А ся боляче штрикнула його в лікоть гострим олівцем (Костянтин Гордієнко, Буян, 1938, 8); Турок лучився дужий, мускулястий; здавлюючи в руці кинджал, він силкувався штрикнути ним Дикуна в груди (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 89); Пан, не привітавшись, штрикнув пальцем у Коржа і з пихою спитав: — Де ваш солтис, або як там його? (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 18); Показуючи великість «арихметики» як науки, пан.. підняв угору проти лоба пальця і штрикнув їм у повітрі (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 16); — Ти, Логвине, ще не бачив смаленого вовка, — штрикнув його Голубенко, нагадавши Логвинові про його молодість (Григорій Епік, Тв., 1958, 34); — Не треба мені такого брата, не треба! — крикнув Васько.. Ці слова зі страшною силою штрикнули в Платонове серце, і він, заточившись, сів на ліжко (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 246); Як ножем мене в серце штрикнуло! ..Тільки глянула я на бідолаху, зараз і пізнала, що вже йому дано (Олекса Стороженко, I, 1957, 23).
♦ Ніде (нема де) й голкою штрикнути — те саме, що Голці ніде впасти (див. голка). — Ну, та й напакували ж нас у сей вагон, нема де й голкою штрикнути. Тут награємось за ніч в тісної баби, — говорить хтось з кутка (Леся Українка, III, 1952, 569).