ШТРИКНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех.
Однокр. до штрикати. Йому дуже хотілося штрикнути
пальцем в оте чудне колесо (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє,
1959, 37); Григор шмагнув пужалном гнідого, штрикнув
чалого, і віз погуркотів по груддю хутчіш (Євген Гуцало,
Скупана.., 1965, 19); Пані кинулась до дівчини й дротиками
хотіла штрикнути в очі (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959,
72); Листя штрикнуло його в самісіньке око (Нечуй-Левицький,
IV, 1956, 129); Гостре щось, немов багнет, штрикнуло
в бік (Яків Качура, II, 1958, 73); Раптом скрикнув [Павлик]:
А ся боляче штрикнула його в лікоть гострим олівцем
(Костянтин Гордієнко, Буян, 1938, 8); Турок лучився дужий,
мускулястий; здавлюючи в руці кинджал, він силкувався
штрикнути ним Дикуна в груди (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965,
89); Пан, не привітавшись, штрикнув пальцем у Коржа
і з пихою спитав: — Де ваш солтис, або як там його?
(Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 18); Показуючи великість
«арихметики» як науки, пан.. підняв угору проти
лоба пальця і штрикнув їм у повітрі (Борис Грінченко, Без хліба,
1958, 16); — Ти, Логвине, ще не бачив смаленого вовка, —
штрикнув його Голубенко, нагадавши Логвинові про його
молодість (Григорій Епік, Тв., 1958, 34); — Не треба мені
такого брата, не треба! — крикнув Васько.. Ці
слова зі страшною силою штрикнули в Платонове серце,
і він, заточившись, сів на ліжко (Микола Зарудний, На білому світі, 1967,
246); Як ножем мене в серце штрикнуло! ..Тільки
глянула я на бідолаху, зараз і пізнала, що вже йому дано
(Олекса Стороженко, I, 1957, 23).
♦ Ніде (нема де) й голкою штрикнути — те саме, що
Голці ніде впасти (див. голка). — Ну, та й напакували ж
нас у сей вагон, нема де й голкою штрикнути. Тут
награємось за ніч в тісної баби, — говорить хтось з кутка
(Леся Українка, III, 1952, 569).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 545.