ШТУКА 1, и, жін.
1. Окремий предмет з числа
однорідних, який беруть за одиницю рахунку (перев. в
поєднанні з словами на позначення кількості). Жив на
Ганчарівці хазяїн заможний. Було і товару скільки там
штук, було й поле у був і ліс (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 311);
Чи зважишся замовляти у Корицького 6 штук, чи зовсім
одмовишся від фотографій? (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 164);
Хазяйка спекла штук із п'ять картоплин (Іван Нехода, Хто
сіє вітер, 1959, 289); Одразу ж після запису в
сільвиконкомі всім добровольцям було видано зброю — старі
трьохлінійні гвинтівки та по п'ять штук патронів до них
(Олесь Гончар, II, 1959, 229).
На штуки — по одному предмету. Проходячи щоранку
по ринку, завсігди видав [Ґава] бабу, що сиділа коло
великого коша, повного живих раків, і продавала їх на
копи або й на штуки (Іван Франко, III, 1950, 50).
2. заст. Частина чого-небудь, що є сама по собі окремою цілою річчю, предметом; шматок. Вершок древа зеленого, Штука льоду студеного. Штука льоду розтопиться у Наша милість розійдеться (Українські народні пісні, 1, 1964, 136); І в тисячні боки розприскалися штуки Та відривки скали (Іван Франко, X, 1954, 48).
3. Непочатий сувій матерії певної довжини, який надходить з фабрики для продажу. Прийшов мужик до крамниці у Сукно оглядає... Перекинув штук зо двадцять — Все не добирає... (Степан Руданський, Тв., 1959, 193); Купка козаків у скинувшись на голос сотника, похапцем щось прикрила собою, але Лец-Отаманів устиг примітити на підлозі штуки різної мануфактури (Петро Панч, I, 1956, 171); Крам розмотували з штук і стелили собі під ноги, як килими (Юрій Смолич, II, 1958, 41).
4. розм. Взагалі яка-небудь річ, явище, обставина
і т. ін. Найдорожча штука — висів у неї на стіні пан
мальований.. — її батько покійний, князь вельможний
(Марко Вовчок, I, 1955, 258); [Парубок 2:] Добру оце ви
штуку, Тарасе Олександровичу, вигадали, цю касу!
А є ж там тисяча? [Тарас:] Це вже треба в касира
питати (Борис Грінченко, II, 1963, 499); — Не турбуйтеся,
товаришу Мартине! — жартуючи, заспокоюю. — До того
часу, доки ви постарієте, наша наука винайде таку
штуку, що не дозволить нам умирати (Мирослав Ірчан, II, 1958,
429); Кілька разів пробував [Платон] зготувати борщ,
але з тієї штуки нічого не вийшло (Микола Зарудний, На білому світі,
1967, 114); Я ще раз оглянув олівець, покрутив у нього
ричажок. Хороша штука (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 62);
Смагляві обличчя знову ворухнулись усміхами, коли вони,
понахилявшись, стали розглядати Віталіїв передавач,
змонтований із хаосу шурупів, примітивну, кустарну
штуку в грубій коробці (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 107);
// Окремий витвір мистецтва. На столах, на канапі
лежали всякі штуки, повиплітувані й повишивані з
гарусу (Нечуй-Левицький, I, 1956, 200); Я взагалі не великий
любитель музики, але деякі штуки роблять на мене
потрясаюче вражіння (Іван Франко, I, 1955, 353); Всі в хаті грали
або, щонайменше, співали. Всі до одного. Різниця в
хатній музиці була лише та, що по разові зачувалися з
одчинених вікон соната Бетховена, штука Ліста, вправи
Фільда, Гельмера (Ольга Кобилянська, III, 1956, 297); Все на світі
він знав, усе вмів. І за бджолою доглянути, і отакенного
щупака на мілководді впіймати, і найхимернішу штуку
з дерева вирізати (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 203);
// Щось
складне, незвичайне, несподіване і т. ін. — Це, брату
тонка штука — показувати себе на повен зріст. Або,
як сказав один мій приятель: за життя накладати
собі в кишені бронзи (Юрій Бедзик, Альма матер, 1964,
12); Багато є всяких звуків. Це дуже цікаво, як це вони
між собою балакають, сперечаються, гиркаються чи
милуються. Дуже цікава штука музика... (Юрій Смолич,
II, 1958, 14); — Ревнощі — це, брат, така штука, що
з чоловіка може звіра зробити! (Андрій Головко, II, 1957, 114);
// Людина, яка має незвичайні якості, є загадкою для
оточення і т. ін.; хитра, потайна людина. Опанас хоч
молоденький, та бувала штука: Догадавсь, що в серці
дядька шипотить гадюка (Українські поети-романтики..,
1968, 550); — Не хочу я пускать на вітер поговору,
А тільки — я його пізнав... Оу то чернець! То штука!..
(Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 216);
— А коли ми таких, як Роман, зараз не скрутимо, то,
гляди, потім ще не таке він одчубучить. Роман — то
штука! (Михайло Стельмах, I, 1962, 117).
Вогнева (огнева) штука, заст. — фейєрверк. На
майдані перед замком вкопували риштовання задля
огневих штук (Олекса Стороженко, I, 1957, 370).
♦ Не штука; Невелика штука; Хіба штука — не
потребує великих зусиль, великої праці; не важко. — То
не штука, — каже той, — Шити ми зумієм (Володимир Самійленко, I,
1958, 213); Пересидіти в трубі день-два не штука,
а коли справа затягнеться на тиждень-два? (Юрій Яновський,
II, 1954, 29); Кинути роботу — не штука. Та цього
тільки й чекають підприємці, — до їх послуг скільки
хочеш дешевих рук (Петро Колесник, Терен.., 1959, 64); Я вже
наломився і до їх бесіди. Невелика це штука, отже
привикнути треба (Лесь Мартович, Тв., 1954, 216); Ну, та ми
спочатку не дуже-то: хіба штука яких там троє-четверо
верстов протягти. Оце зараз буде сухий дуб, а від нього
вже й цурпалком до Попового хутора докинеш (Гнат Хоткевич,
I, 1966, 165); Ось у чому штука — ось у чому головне,
суть. — А щоб хліб на тій землі вродив, голими руками
нічого не зробиш. Ось у чому штука, Грицьку (Андрій Головко,
II, 1957, 498).
5. розм. Витівка, каверза. Орися очунялась і
обернула здивовані очі на греблю; там, в чаду, вона
спостерегла щось надзвичайне, а водограї скаламученої води
підказали їй, що це штуки молодців-запорожців (Михайло Старицький,
Облога.., 1961, 59); [Шелест:] А! Значить, це ваші
штуки. Ви знову хотіли посміятись з мене, як тоді
на сходах (Іван Кочерга, II, 1956, 295);
// Спритний трюк,
фокус, вправний рух. [Сміхотвор:] Я штуками
людей звеселяю і тим собі хліб заробляю; нісенітниці
торочу й розумним голови морочу (Марко Кропивницький, IV, 1960, 161);
Підпитий опасистий пан Михайло Ястшембський,
староста козинський, ладився показати старопольську
штуку. Ліг на тапчан, казав собі вставити лійку в рот
й лити вино прямо з кварти (Гнат Хоткевич, Довбуш, 1965, 244);
Хо-хо! Той Оверко не може без штук. Стрибає, наче
дурне теля, і скоса наводить червоне око (Михайло Коцюбинський, II,
1955, 228); Молодший [брат] дужий був, ставний,
широкоплечий, До штук вигадливий і гострий на язик
(Максим Рильський, Поеми, 1957, 26);
// Вдалий, хитрий прийом
чи задум; хитрощі. З Оксаною діло теж іде на лад —
вона мені недавно зовсім «дорослого» і щирого листа
написала; не знаю, як їй сподобалась моя відповідь, але я
писала її щиро і без жадних педагогічних штук (Леся Українка,
V, 1956, 399); А я, що програв — не додав, що
виграв — забрав. Оце моя штука! (Лесь Мартович, Тв., 1954,
216).
♦ Викидати (викинути, вигадувати, виробляти,
утнути) штуки (штуку) — робити щось незвичайне.
Народ реготав з штук, які Хомка викидав (Панас Мирний,
IV, 1955, 190); — Де ти взяв цю дерев'яну ковбасу? Це ж
звичайнісінька гілка берези, тільки закручена і
часником натерта!.. — Володя так і покотився зо сміху. Це
він таку штуку викинув (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 35);
Регочуться [п'яні] дуже, мов бджоли гудуть, Вигадують
штуки і всячину гнуть (Євген Гребінка, I, 1957, 85); Цілий день
Пувичка розповідав хлопцям про своє життя в лікарні.
Які він там виробляв штуки! (Іван Микитенко, II, 1957, 218);
«Чи не дурень? — думав Михайло. — Невже він не
помічає, що я повзу? А може, просто вичікує? Ну, я ж з
ним зараз втну штуку!» (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 51);
На всякі (на всі) штуки [бути, удатися] — бути
здатним на все. Юнона, козир-молодиця, Юпитеру не
піддалась; Бо знала, що стара лисиця На всякі штуки
удалась (Іван Котляревський, I, 1952, 262); З Антося ж був хлопець
на всі штуки, та ще й прудко бігав (Анатолій Свидницький, Люборацькі,
1955, 95); От так штука!; Оце [так] штука! — щось
дивне, несподіване. [Павло:] От так штука! Левонід
Петрович приїхали, я зразу їх пізнав! (Марко Кропивницький, II, 1958,
262); Сава Андрійович очунює. Оглядається: де він? Оце
штука!.. (Олександр Довженко, II, 1959, 157); Удерти (удрати) штуку
див. удерти; Устругнути штуку див. устругнути.