в означеннях
Тлумачення, значення слова «штукар»:

ШТУКА́Р, я, чол., розм.

1. Той, хто спритно, уміло робить що-небудь, вправний у чому-небудь. Сьогодні [на столі] не лише листки барвінку, але й сині його квітки! Штукар мій Івась, се він таку несподіванку придумав для мене (Іван Франко, IV, 1950, 346); — От штукар, а! — говорить дядько Іван з захопленням, ніби він уперше зустрічає жайворонка над своєю головою (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 147);
//  Жартівник, забавник, пустун. Леонід Семенович теж був з крикливих, був навіть трохи штукар, любив пореготатись і пожартувати (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 65); Сам урядник, видно, штукар великий та балагур, знає тьму анекдотів (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 174).

2. Те саме, що фігляр 1. Оден пес держав том новел у зубах; другий, якийсь штукар, обернувшись догори ногами, підкидав книжку у повітря (Осип Маковей, Вибр., 1954, 13); Після кави друзі ще довго ходили в караван-сараї, то показували Шевченкові китайського штукаря-акробата, який жонглював чотирма тарілками.., то зупинялися послухати акина (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 55).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 547.

Коментарі (0)