Словник української мови

ШТУКАТУРИТИ, рю, риш, недок., перех. і без додатка. Покривати поверхню стіни, стелі і т. ін. шаром штукатурки (у 2 знач.). Стіни жилих кімнат всередині штукатурили, а по штукатурці часто робили фресковий або енкаустичний (восковими фарбами) розпис (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 305); Цінність блоків з опоки для стін полягає ще й в тому, що внутрішні і зовнішні поверхні стін не потрібно штукатурити; їх можна білити, фарбувати будь-яким барвником, обклеювати шпалерами або обробляти хімічними речовинами (Комплексне використання вапняків.., 1957, 140);
//  перен., розм., ірон. Покривати обличчя білилами, надмірно його пудрити.