ШТУРХАНИ́НА, и, жін., розм. Те саме, що штовханина. Вутанька, під загальний шум вискочивши з ложі, теж поспішала до виходу. Воєнком, боячись загубити її в темряві, не відставав від неї ні на крок, підтримував під руку, і, коли на них натискали, він, мовби захищаючи Вутаньку від штурханини, міцно пригортав її до себе (Олесь Гончар, II, 1959, 180).