ШТУРХОНУТИ, ну, неш, док., однокр., перех. і без додатка, розм. Підсил. до штурхнути. Виліз я на стіну, одним оком на степ дивлюсь. Свербить моє око, бо так і чекаю, що хтось вилами штурхоне (Юрій Яновський, I, 1958, 127); Замість відповіді хтось добре штурхонув його під ребра і підштовхнув де столу (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 26); Жінка штурхонула його легенько в голову, затужила: — Та замовкни ти, нахабо, не квили! (Юрій Збанацький, Таємниця.., 1971, 275); Бить, сказать, не била [Оришка], а разів тричі межи, плечі добре штурхонула... (Остап Вишня, II, 1956, 73).