ШТУРМУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і без додатка.
1. Робити штурм (у 1 знач.). Облягали
ляхи місто Десь в часі Руїни, Штурмували брами й
мури, Підкладали міни (Іван Франко, XI, 1952, 266); — Так,
виходить, живий і батько ще? — перебив його Мусій.
За Кузнецова відповів Бондаренко: — Мало сказати.
Червоногвардівць! Царський палац штурмував!
(Андрій Головко, II, 1957, 500); Горів не раз у танку він і штурмував
Берлін (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 343); ...У сквері діти
бавляться «в війну», Штурмують ловко снігову фортецю
(Валентин Бичко, Простота, 1963, 57); То наша важка
артилерія б'є, То наші штурмують і з суші, і з неба! (Іван Нехода,
Хто сіє вітер, 1959, 57); Не видно Яреськові в темені,
скільки їх іде, але почуває, що їх іде безліч, що весь степ
переповнений ними, тими, що йдуть штурмувати
(Олесь Гончар, II, 1959, 435);
// перен. Провадити рішучі дії для
оволодіння чим-небудь, освоєння чогось. — Зимою буду
штурмувати вищу агрономію, без вищої не витягну,
не виправдаю довіри колгоспників (Юрій Яновський, I, 1958,
588); Улас, прочитавши записку, усміхнувся, зодяг
костюмчик, у якому їздив штурмувати науку, і пішов до
сільради (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 151); Вчені атом
штурмують... (Володимир Сосюра, Щоб сади.., 1947, 58); І Надійка згадувала
той день, коли вона разом з цілим містом зустрічала
Павла Поповича, пригадувала космонавтів, які,
перемагаючи все: і опір світової матерії, її загадковість,
і свої, природні, людські, внутрішні перепони, —
штурмують простори всесвіту (Василь Козаченко, Листи.., 1967, 275);
* Образно. Прикусив муж язика, Чимчикує пішака. Аж
каміння б'є з розгону, Бо забагла жінка хрону, Не малу
штурмує даль!.. (Є. Ол., Вибр., 1959, 253);
// перен.
Уперто працювати, добиваючись виконання якогось
завдання, долаючи труднощі. ...Три доби штурмувала
Павлова бригада дне котлована і четвертого дня
перемогла — екскаватором вишкребли ґрунт до потрібної
позначки й почали засипати щебінь (Антон Хижняк, Килимок,
1961, 17); Пішли дощі, вдарили приморозки. Тоді
Шовкун кинув людей штурмувати буряки (Ярослав Гримайло, Незакінчений
роман, 1962, 43);
// Займатися штурмівщиною.
[Кіндрат:] Так працювати, як я, у нас можуть
майже всі. Вибачай, Павле, нема у нас порядку.
Штурмуємо — шахту гробимо (Олександр Корнійчук, II, 1955, 156);
//
Напосідати на кого-небудь, домагаючись чогось. Начко
чинив опір на кожному ступені, штурмував Регіну
листами (Іван Франко, VI, 1951, 295); * Образно. Мої очі кричали,
пекли, штурмували, щоб у них глянуть, щоб прочитати
в них муку, кохання, бажання (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 256);
// Оточувати, товпитися навколо кого-, чого-небудь
безладною, неорганізованою масою, добиваючись
чогось. Нестримні ручаї заробітчан, робітників
штурмують, заливають поїзд (Яків Качура, II, 1958, 87); Мав
мороку [Сеспель], поки потрапив у це велике незнайоме
місто. Не один ешелон штурмував, не раз знімали його
з даху вагона (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 160); Біля дверей
штурмували прохід. Оля зі страхом дивилась, як там
мовчки, істинно «по-чоловічому» приймають і віддають
удари (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 476);
// перен. Бити,
ударяти (про морські хвилі, вітер і т. ін.). Берег був
пустельний, його штурмувало море (Юрій Яновський, II,
1958, 193); Катер, погойдуючись, надсильно видирався
з хвиль.. Океанські хвилі штурмували його, плескалися
з носу вздовж корпусу корабля (Іван Ле, Клен. лист, 1960,
170); Засніженими степами скаженіє вітер. Він примчав
сюди з далекого сходу і, вільний, штурмує хвилясті
снігові замети (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 282).
2. Бомбити й розстрілювати ворога з невеликої висоти.