ШТУРНУТИ, ну, неш, док., перех. і без додатка, розм. Однокр. до штурляти. До неї підскочило двоє з автоматами, штурнули на землю і почали топтати ногами (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 199); До мене звертається [Олекса], сам же так і їсть очима старшого брата. Прилащитись, як раніше бувало, соромиться, отож і дурів: то штурне його в бік, то по коліні лясне (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 258).