ШТИФТОВИ́Й, а, е. Прикм. до штифт;
//
Скріплений за допомогою штифтів;
// Який має штифти. Коли
горох у снопах не пересушений, його можна молотити
на молотарках з штифтовими барабанами (Зернові бобові культури, 1956, 41).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 538.