ШТИКОВИЙ 1, а, е. Прикм. до штик 1. Штиковий
хомутик;
// Зробл., завданий штиком. Штикова рана;
// Із застосуванням штиків (про рукопашний бій).
Посеред плацу маячили гімнастичні пристрої та стояли,
як примари, опудала, набиті соломою, на яких
практикувалися солдати в штиковому бою (Спиридон Добровольський, Олов'яні
солдатики, 1961, 109); Білі не сподівалися на такий дружний
натиск і зупинились. Червоноармійці вже не звертали
уваги на кулі, а йшли в штикову атаку (Петро Панч, В дорозі,
1959, 96); [Орлик:] Ми б'ємось день і ніч! Я втратив
лік атакам, контратакам і рукопашним схваткам
штиковим (Олександр Левада, Драми.., 1967, 83).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 537.
ШТИКОВИЙ 2, а, е. Прикм. до штик3.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 537.