в означеннях
Тлумачення, значення слова «шубовснути»:

ШУБОВСНУТИ, ну, неш, док., розм.

1. неперех. Кинутися, упасти, пірнути у воду, роблячи сплески. Замість дверей він налапав драбину й звалив її, потрапив на діжку з водою, скинув кружок і шубовснув у воду обома руками (Нечуй-Левицький, II, 1956, 270); Підбігли до води. Роздягаються купатись. Зорі одбились у воді. Ось уже шубовснула котрась із дівчат — круги пішли по воді (Андрій Головко, I, 1957, 450); Одначе, ледачий дишель не витримав його — тріснув, і господар по самий пояс шубовснув у .. болото (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 105); Разом з камінням ведмідь викинув на берег рибку. Риба підскочила й знову шубовснула у воду (Агата Турчинська, Зорі.., 1950, 315); Вистрілявши останню стрічку, кулемет захлинувся і стих. Важко шубовснув у воду знятий замок (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 151);  * Образно. Розпечене сонце на заході вже шубовснуло в Дніпро (Олесь Донченко, V, 1957, 8);  * У порівняннях. Не встигла ще розкотитися луна від пострілу, як комсомольці почули незвичайний шум. Було таке враження, ніби в глибоку річку шубовснув великий багатотонний молот (Олесь Донченко, II, 1956, 32);
//  Упасти взагалі, видаючи глухий звук; плюхнутися. — Перелазьте! Ляжемо тут! — наказав (сержант) швидко і сам перевалився усім своїм довгим тілом через пруття ліси. За ним шубовснув у прив'ялі бур'яни й Бовдуляк (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 194); З розбігу Сахно шубовснула в самісіньку гущу колючого чагаря (Юрій Смолич, I, 1958, 90); Перед самим обличчям раз і вдруге, падаючи зі стріхи, шубовснули донизу великі краплини (Євген Гуцало, Серпень.., 1970, 37);
//  рідко. З силою политися (про воду). Заставки підняли. Вода шубовснула на колеса (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 101).
Як у воду шубовснув хто — зник безслідно хто-небудь. — А де ж він зараз, Марусю, внучок мій? — Ще ж коли сніг був, написав і як у воду шубовснув (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 356); Як у воду шубовснуло що — зникло безслідно що-небудь. І враз пронеслось на передмісті: забито серед дня майстра Дударика, а хто — як у воду шубовснуло (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 231).

2. перех. Кинути що-небудь кудись з глухим звуком. — Що ж мені з тим, що скинула, діяти? Покинути боюся, догадаються ще... Взяла своє під пахву, побігла до ставка, прив'язала камінь і шубовснула у воду... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 342); Петро зняв з собаки мотузку. Потім він і Платон, взявши за лапи Османа, розгойдали його й шубовснули в озеро (Юрій Збанацький, Таємниця.., 1971, 436).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 554.

Коментарі (0)