в означеннях
Тлумачення, значення слова «шугати»:

ШУГАТИ, аю, аєш, недок.

1. Літаючи, швидко пересуватися в повітрі. Над дібровою звідусіль вилося та шугало сполохане лісове птаство (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 92); Над заплавом шуга чайка, кигиче (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 148); Шугали над головою похмурі кажани (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 190); Перетинаючи шлях німецьким бомбардувальникам, шугали червонокрилі винищувачі (Павло Оровецький, Зел. повінь, 1961, 53); Повітря б'є в кабіну, як вода... Орлом шугає льотчик над землею... (Володимир Сосюра, Близька далина, 1960, 146); Снаряди шугали через голови хвилин двадцять (Василь Козаченко, Вісімсот.., 1953, 45);
//  Яскраво спалахувати (про блискавку). У хмарах ще шугають блискавиці, ще грім гримить, ще криє хмарна тінь небесний звід (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 371);
//  перен. Швидко поширюватися, розноситися (про думки, чутки, звуки і т. ін.). Мов свобідний орел, моя думка в просторах шугала. І я, спраглий, схилявся і пив із криниці знаття (Микола Вороний, Вибр., 1959, 99); Ще звечора в Багві, як густий туман, ліг неспокій. По селу шугали найнеймовірніші чутки, збуджували і так схвильованих артільників і гнали їх до громадських стаєнь (Григорій Епік, Тв., 1958, 285); Шугала пісня птахом попід паленіючі на сході небеса (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 92); В натовпі крилато шугав сміх і сипались дотепи (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1948, 15);
//  Швидко злітати вгору або стрімко опускатися вниз. Шугають у простори Космічні кораблі; І люди йдуть бадьорі По радісній землі (Микола М. Тарновський, З далекої дороги, 1961, 41); Літак шугав униз і вгору, Прокреслюючи неба звід (Леонід Первомайський, I, 1958, 79); Немов шалені, то припадали до хвиль, то шугали вгору прудкі буревісники (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 5); Бульдозер за бульдозером так і шугають стрімголов у глибокі пази траншей (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 78);
//  Падати, звалюватися, текти вниз з великою силою. Чорна земля шугала з Гнатової лопати на окіп, а він копав та копав, не розгинаючись (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 39); Вийшли [інженери] на греблю й спинилися над першим широким проміжком, через який кілька днів тому шугав Дніпро (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 407).

2. Швидко пересуватися в різних напрямках, куди-небудь; носитися, шастати. — Диви, як наша дивізія шугає, — говорив Боженко, милуючись ламаною лінією прапорців, що кожного дня змінювала й змінювала свій напрямок (Семен Скляренко, М. Щорс, 1938, 42); Поручик Гриньов пішов командиром каральних загонів, які, на вимогу поміщиків, шугали по Україні і катували селян за експропріацію... (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 276); Між дорослими шугали підлітки, бігали діти, а їх ловили матері й старші, вели спати (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 324);
//  Кидатися куди-небудь або від чогось. Максим, щоб не чути, що баба можуть незабаром померти, мерщій шугав під стіл, опиняється на лаві біля снопа і проворно береться за горохвяник і ложку (Михайло Стельмах, I, 1962, 238);  * Образно. Поїзд вривається в ліс, погрозливо гуде: розетупись! І дерева шугають убік, а навздогін їм свище вітер (Семен Журахович, Даша, 1961, 50).

3. Дути сильними поривами (перев. про вітер). Через кілька хвилин весела ватага рушила на гору. Без будь-яких перепон шугав тут вітер, женучи по горбах білі, холодні сувої снігу (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 10); Ой, та який же сьогодні вітер!.. Він шугає високо вгорі, шматує чорні хмари (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 3); Вітер попутний для них ясноока послала Афіна — Бистрий Зефір зашумів, винно-темним шугаючи морем (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 53); В степу завірюха, мов шторму вали, Кружила, спинялась, шугала... (Павло Усенко, На.. берегах, 1951, 39); Хай від снігу, мов зимою, біло, Віхола шугає з далини, Та струмок з'являється несмілий — Значить, вірно — йдеться до весни (Микола Гірник, Сонце.., 1958, 134);  * Образно. Рясні дощі, наче народні сльози, поливають бойові рубежі. А над Україною, на заході її, шугає страхітливий вихор злодіянь, що їх чинять покидьки людства. Гітлер і його мерзенна рать (Олександр Довженко, III, 1960, 44).

4. Раптово, різко вириватися, підійматися вгору, з'являтися десь (про полум'я, світло і т. ін.). Спершу крики й тупотняву чути було й поблизу, але згодом усе вщухло тут, і тільки там, де ясно шугало вгору полум'я, чути було невгавний поплутаний галас людського стовпища (Борис Грінченко, II, 1963, 294); Сад шелестів тривожно, небо де-не-де сипалося блискавицею, і крізь щілини віконниць раз у раз шугав кімнатою їх блідий, полохливий відсвіт (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 105);
//  перен. Раптово доноситися (про запах);
//  перен. Сильно пульсувати, приливати (про кров). Ярослав почував, як шугає в скроні кров, здавалося, діткнися пальцем, і вона вдарить цівкою (Юрій Мушкетик, День.., 1967, 175); Серце ніби торкала заяча лапка, і воно то лякливо стискувалось, від чого кров шугала аж до обличчя, то враз розпирало груди (Петро Панч, Вибр., 1936, 458);
//  перен. Несподівано виникати, охоплювати кого-небудь (про почуття). Гнів одразу шугає в очі старого, начеб у них щойно не було ні каяття перед богом, ні видінь далекого раю і пекла (Михайло Стельмах, I, 1962, 429); І можна було тільки дивуватися з того, що він [фашистський комендант] ще ходив по землі і не падав, на смерть вражений розпеченими до білого стрілами зненависті, які шугали з наших гарячих очей!.. (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 9).

5. Полохати пташок, птахів. Ішов [я] дорогою, пташок шугав, з придорожніх будяків квітки оббивав (Марко Вовчок, VI, 1956, 247); Підійме Середа угору сиву бороду, пролупається — прислухається, заляскає в долоні, почне шугати: — Акиш! Аго-го! Щоб на вас!.. (Степан Васильченко, I, 1959, 292).

6. розм. Совати, тикати. Ткнувши револьвер собі за пояс, він взявся обшукувати захопленого. — Ну, ти ж, брат, і сухоребрий, — сказав, не досить делікатно шугаючи інструкторові попід боки. — Що там у вас їдять? — Англієць промовчав (Олесь Гончар, II, 1959, 100);
//  у що, у чому. Рухаючись, провалюватися, з силою занурюватися в щось сипуче, рідке і т. ін. Хлопець упевнено віражує по бездоріжжю, шукає, де менше піску, де він не такий сипучий, а пісок дедалі сипучіший, і мотоцикл з лету раз у раз шугає в нього, заривається, трясеться на місці (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 227); Обоє [Женя й учитель] гасали кругом млина в снігу, як марюки. Спотикались, падали, шугали по коліно в снігу, губили калоші, сипали одно на одного жменями снігу (Степан Васильченко, I, 1959, 194); Степан і Ляля перебиралися через якісь загорожі, перелазили через рови, шугали в снігу, аж поки опинилися на самому краї глибокої балки (Павло Загребельний, Спека, 1961, 222); Шурі здаля не видно було, що там бійці шугають по коліна у важкому, розкислому чорноземі і бігти не можуть (Олесь Гончар, I, 1954, 199).

7. діал. Широко ступати. Он дивись, як шугає, мов та чапля на болоті походжає (Словник Грінченка).

8. с. г. Очищати зерно бід пилу. Треба пшеницю шугати (Словник Грінченка).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 555.

Коментарі (0)