в означеннях
Тлумачення, значення слова «шугонути»:

ШУГОНУ́ТИ, ну, неш, док., однокр. Підсил. до шугнути. Льотчик помітив шлюпку. Він шугонув над нею, кинувши зловісну тінь, і розвернувся в морі (Василь Кучер, Голод, 1961, 256); Один снаряд, шугонувши крізь купол, розірвався в пишній приймальній залі (Олесь Гончар, III, 1959, 293); Блискавка пробігла стовбуром і шугонула в землю (Іван Цюпа, Краяни, 1971, 23); Її думи далекі від неї. Мов ластівки-прудкокрильці — то шугонуть на схід сонця, .. то впадуть біля дніпрових круч (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 160); Два винищувачі круто шугонули вниз і з ревищем пронеслись над вокзалом (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 201); Шугонула вона [стріла] вище лісів дрімучих, вище гір, перетинає хмари перисті, зникає з очей (Анатолій Шиян, Іван — мужицький син, 1959, 6); Правління колгоспу забуло полагодити греблю, вода навесні прорвала її, — і ставка в Рибному як не було. Шугонула вода кудись униз (Юрій Мокрієв, Сто.., 1961, 72); Яким підвів гвинтівку і Махтей одразу шугонув за кущ (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 151); Вискочивши з погрібника, він шугонув поза хлівом у сусідський вишняк (Василь Козаченко, Блискавка, 1962, 188); В надії на те, що ведмідь далі гнатися не буде, Гриць шугонув у відкритий люк і по крутому залізному трапові скотився в кубрик (Дмитро Ткач, Гриць.., 1955, 9); Тихо брязнув цепок на засуві, потім англійський замок, і на Павла повіяло свіжим прохолодним вітром, що ввірвався до кімнати, шугонувши знову надвір через відкриту кватирку (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 46); Вітер птицею шугонув на рухливе покриття землянки, струсонув з соломи кілька співучих, з крихтами льоду краплин (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 28); Сивим клуб'ям перекотився мороз, шугонув під лави (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 508); Виходить, завдання виконано! Гаряча хвиля шугонула в голову, залила обличчя (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 151); Вихопивши з рук наймита ліхтар, він першим шугонув у крижану воду, а слідом за ним, не сміючи ослухатись батьківського наказу, пішов і Прохор (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 66); — Я по хмиз зібралася на світанні... у ліс через Рось... Шугонула по шию в проталину, — ледве жива видряпалась... (Іван І. Волошин, Дні.., 1958, 122);
//  безос. Шугонуло зненацька з-за спини в трубу, засвистіло чорно — закружляли Лук'янові асигнації уже десь у повітрі над Каховкою... Лови! (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 37).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 557.

Коментарі (0)