в означеннях
Тлумачення, значення слова «шукач»:

ШУКА́Ч, а, чол.

1. Людина, зайнята розшуками чого-небудь. Всі оті шукачі посад нагадували хворих, що. зневірившись у медицині, йшли за порадою до знахаря (Ірина Вільде, Сестри... 1958, 455); З нього сміятимуться, його зневажатимуть за обман.. І Віталій, оцей жовторотий шукач справедливості, теж топтатиме його, разом з Борисом (Ігор Муратов, Свіже повітря..., 1962, 175); Далеко за синім морем на чужій чужині гинули вониг безталанні шукачі щастя (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 272);  * Образно. Мистецтву по дорозі я революцією, бо по своїй природі воно шукач, перетворювач, революціонер (Шамота, Талант і народ, 1958, 161);
//  Особа, яка (перев. професійно) займається відкриттям, розшуками родовищ копалин, рослин, нових шляхів і т. ін. Мигають вогники загадкою, — Хто світить їх — Чабан? Турист? Чи скарбів шукачі — геологи? Чи запізнілий тракторист? (Іван Нехода, Чудесний сад, 1962, 77); В гумових чоботях люди — нафти шукачі (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 68).
Шукач пригод: а) мандрівник по малодосліджених місцях. Тоня й досі не може як слід збагнути, що сталося з цим судном.. Привели моряки його, кинули в затоці й пішли собі, розпаливши апетити степових шукачів пригод (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 239); б) людина авантюристичних нахилів. Брун став хрестоносцем. Це припало до вподоби гонористому шукачеві пригод (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 440).

2. розм. Те саме, що шпик2. Кармелеві вороги не всипляли: казано взброїти шукачів і слідців, повелено стріляти, якщо не можна буде живцем взяти (Марко Вовчок, I, 1955, 369); — Радистка дала центрові звістку про себе, і на цьому помовчте декілька днів. До райкому раджу поки що не звертатися, щоб не навести шукачів на слід. Нікого із складу ваших груп не зачеплено? — Ні. (Юрій Яновський, I, 1954, 200).

3. перев. у сполуч. із сл. собака. Службовий собака з гострим чуттям, який відшукує кого-, що-небудь по слідах. Хап і Храп обходять приміщення з собакою-шукачем (Іван Кочерга, II, 1956, 189); Собака-шукач повів свого господаря в сарай. Там на розкладних ліжках спали Савка і Лавка.. Від обох тхнуло горілкою (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 231);  * У порівняннях. Не з добрими намірами крутився біля загарбників Лукан. От щось йому наказали. Він, мов пес-шукач, потяг носом повітря, насторожився і вперше за весь час уп'явся поглядом жовтих очей у натовп (Юрій Збанацький, Таємниця.., 1971, 52).

4. техн. Механізм, пристрій, який автоматично знаходить що-небудь. Мінери, озброєні шукачами, легко знайшли ледве замасковані нашвидкуруч чотири підривні прилади і біля кожного з них поставили водія легкового авто (Іван Ле, Клен. лист, 1960, 241); Віталій стояв і дивився, як Жорка Мацкевич, поволі повертаючи «шукач»-регулятор, вияснив, де стався обрив електромережі (Ігор Муратов, Свіже повітря.., 1962, 124).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 559.

Коментарі (0)