в означеннях
Тлумачення, значення слова «шукаючий»:

ШУКАЮЧИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. теп. ч. до шукати 1, 2. Мені здається, що бачу душу поета.. Я розумію її. Вічно невдоволена, вічно шукаюча, з вічним питанням — «нащо? до чого?» (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 106); Навіть не дивлячись на бійців, Сагайда бачив тепер їхні очі, сповнені запитань, шукаючі підтримки й надії1 (Олесь Гончар, I, 1954, 128).

2. у знач. прикм., розм. Який виражає запитання. Бігає дівчинка років шести в білій панамочці, в трусиках і кричить переляканим голосом: «Бабусю, бабусю!» На її личку — жах, очі благальні і шукаючі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 161); Остап кілька хвилин дивився на Зарічного непевним шукаючим поглядом, нарешті кволо запитав: — Це правда? (Микола Ю. Тарновський, Незр. горизонт, 1962, 6).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 559.

Коментарі (0)