Словник української мови

ШУ́ЛЕР, а, чол. Гравець, який у картярській грі користується нечесними, шахрайськими прийомами. — Один з тих, з ким я часто грав, — шахрай, ну — шулер, такий є термін (Олесь Донченко, V, 1957, 536);
//  перен. Взагалі обманщик, шахрай. Чорносотенні бандити Зимового палацу і октябристські шулери III Думи почали новий похід проти Фінляндії (Ленін, 19, 1971, 122); Вона забула, що в кулаці цього шулера, на якого вона піднесла голос, все її майбутнє (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 402).