в означеннях
Тлумачення, значення слова «шумливо»:

ШУМЛИ́ВО. Присл. до шумливий1. Від брязку заліза шумливо Знялося з ялин гайвороння (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 60); Вітер попутний повіяв шумливо, і легко побігли Рибним шляхом кораблі (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 62); Весело чохкаючи, попахкуючи білястим димком, шумливо підкотив зіркатий, радянський [потяг] (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 12);
//  у знач. присудк. сл. «Так. Це ж клуб», — згадав Орест і поволеньки пішов на нього. Всередині було людно й шумливо (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 355).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 563.

Коментарі (0)