в означеннях
Тлумачення, значення слова «шумливий»:

ШУМЛИВИЙ 1, а, е.

1. Який видає, утворює шум (див. шум 1 1). Левади рідні, голосні, співучії Стави з шумливими вербами! Дівочі ігрища незабутні! Покидає вас вродлива дівчина (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 279); Тетяна Павлівна стоїть у задумі. Може, згадалось їй дитинство, що пройшло над шумливою Россю в селі недалеко від Корсуня (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 300); Пінява, висока й шумлива хвиля б'є сердито в берег (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 116); Над нашим домом пролягає траса. Тут на Москву, на Бухарест, на Прагу Шумливі пролітають літаки (Максим Рильський, III, 1961, 222); Назустріч мені з шумливого різношерстого натовпу виривається квоктання якоїсь старої пані (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 34); Переважала шумлива, балакуча молодь, тільки біля пасажира з валізкою присів один уже з сивиною на скронях (Петро Панч, Синів.., 1959, 5).

2. Який відбувається з шумом (див. шум 1 1), супроводжується шумом. Піхтір скорився, хоч уся душа його рвалася з сумної хати на те шумливе снігове свято школярське (Степан Васильченко, I, 1959, 164);
//  Сповнений шуму, пожвавлення, руху, суєти. Яка-небудь шина.. або чавунне колесо, до половини загрузле в землю, викликали перед його очі картину шумливого життя фабрики (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 7); Закриєш очі — і встають в уяві.. міста шумливі, села прибережні (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 258); Шумливий базар — місце спродажу рибалками здобичі моря й овочівниками плодів землі — клав на обличчя міста барви теплі, м'які, але яскраві (Юрій Смолич, V, 1959, 8).

3. перен., розм. Гучний, розрахований на ефект. Маруся заграла фугу, швидку й голосну. Ломицький підвів голову. Його неприємно вразила шумлива, галаслива, аж криклива музика (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 90); Його бачили всюди, створювалося враження, що він бував одночасно в кількох місцях. Як наслідок такої шумливої діяльності, дуже швидко всі до одного на фабриці знали про те, що він проводить важливі експерименти (Микола Ю. Тарновський, Як на.. ниві, 1958, 90).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 563.

Коментарі (0)

ШУМЛИВИЙ 2, а, е. Який піниться, вкритий шумом (див. шум 2 1); пінявий.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 563.

Коментарі (0)