в означеннях
Тлумачення, значення слова «шумно»:

ШУМНО. Присл. до шумний 1. Шумно гнала бистра хвиля у Клекотів Черемош під скалою (Іван Франко, XIII, 1954, 340); Лише берези шумно та ласкаво Шуміли над безладним полем бою (Максим Рильський, III, 1961, 172); Вона все робила шумно — бахкала дверима у гупала каблуками (Олександр Копиленко, Вибр., 1953, 534); Шумно в кімнату зухвалі зайшли женихи й посідали (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 32); Матюха галантно розкланювався з дамами.. Шумно тиснув руки чоловікам (Андрій Головко, II, 1957, 44); Вона ридала у немов дитя, — гірко і шумно (Яків Баш, Надія, 1960, 159);
//  у знач. присудк. сл. Тут так шумно, так весело у що не хочеться знати щось о часі (Гнат Хоткевич, II, 1966, 419).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 564.

Коментарі (0)