в означеннях
Тлумачення, значення слова «шумувати»:

ШУМУВАТИ 1, ує, недок.

1. неперех. Покриватися білуватою пухирчастою масою (про деякі рідини); пінитися. Навіть здоїти корови дівчина нездатна — як вода молоко в дійниці. В іншої молоко збивається, шумує (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 216);
//  перен. Вкривати чимось легким, пишним, подібним до такої маси. Шумує піна білої черешні, кипить у вікнах, вихриться щомить... (Сава Голованівський, Поезії, 1955, 58); У мріях вона бачила, як на багато кілометрів зміниться біля її села крутий берег, на ньому весною шумуватимуть білим кипінням хвилі яблуневого цвіту (Олесь Донченко, VI, 1957, 373);
//  Те саме, що вирувати 1. Дунаю, Дунаю! Наш діду старезний, коханий! Чого каламутний? Чи крові напився ти п'яний? Ревеш, скаженієш, аж хвилі червоні повстали, Шумують, скакають (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 41); Спинився [Канушевич] на кручі коло Дніпра. Унизу просто перед очима шумував Дніпро (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 309); Вода од бігала від острова, стикалася з новою хвилею, здіймалася вгору і знову, шумуючи, кидалась на берег, щоб за мить спинитися і з шипінням одступити для нового навального нападу (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 93); Згори ясно видно, як шумує вода за греблями (Василь Кучер, Засвітились вогні, 1947, 66);
//  безос. Під човном клекотіло, кипіло, шумувало, а він підскакував і плигав (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 391);
//  Іскритися, пінитися, грати (про вино, шипучі напої і т. ін.). Вже північ глянула в вікно; Не затихають гуки; Шумує в кухликах вино, З рук переходить в руки (Павло Грабовський, I, 1959, 418).
Кров шумує — те саме, що Кров грає (див. кров). Шумує кров у юнака, б'є в голову завзяттям юнацьким, аж хлюпає (Андрій Головко, II, 1957, 76).

2. неперех., перен. Бурхливо виявлятися, протікати. Там на півночі, далеко, в тім місті, що вкрите туманом, Де так шумує життя, мов холодний потік верховини, Люди північні поставили храм для богів всього світу (Леся Українка, I, 1951, 425); Кипить і шумує робота, як хвилі ритмічний прибій... (Володимир Сосюра, Близька далина, 1960, 126); І от він.. у роздумах прямує до того ліска, де лунають небесні співи і шумують земні пристрасті (Михайло Стельмах, II, 1962, 322).

3. неперех., розм. Бути в стані, в процесі бродіння; бродити. [Василина:] Дівчина, як теє пиво, почало шумувати, — не борони: швидше вишумує (Степан Васильченко, III, 1960, 62).

4. перех. і без додатка. Знімати піну з навару. Варила я суху рибку, та й не шумувала (Коломийки, 1969, 218); Знати, вивчений був добре Не давать збігати юшці, А мішать її хутенько І чистенько шумувати (Леся Українка, IV, 1954, 184).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 564.

Коментарі (0)

ШУМУВАТИ 2, ую, уєш, недок., рідко. Те саме, що шуміти1 1, 3. Лютий вітер, що шумував навколо, пересилив гірське оточення, прорвався серед скель у затишну балку і своїм стогоном заглушив розмови ватажків і гомін повстанців (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 191); Купці та купецькі синки шумували... То не вода по весні, рвучи греблі та розносячи загати, гуде та клекоче, то їх вигуки здіймаються вгору (Панас Мирний, III, 1954, 262); На заході понад лісом шумує ярмарок (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 82); На Банд у рейковому дворищі вихром закручувався загрозливий клекіт кількатисячної юрби. Вона оточувала велике пожежище, шумувала біля тракторів, підкочувалася до хати.., неспокійно гула (Григорій Епік, Тв., 1958, 261).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 565.

Коментарі (0)