ШУМУВАТИ 1, ує, недок.
1. неперех. Покриватися
білуватою пухирчастою масою (про деякі рідини);
пінитися. Навіть здоїти корови дівчина нездатна — як
вода молоко в дійниці. В іншої молоко збивається, шумує
(Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 216);
// перен. Вкривати
чимось легким, пишним, подібним до такої маси. Шумує
піна білої черешні, кипить у вікнах, вихриться щомить...
(Сава Голованівський, Поезії, 1955, 58); У мріях вона бачила,
як на багато кілометрів зміниться біля її села крутий
берег, на ньому весною шумуватимуть білим кипінням
хвилі яблуневого цвіту (Олесь Донченко, VI, 1957, 373);
// Те
саме, що вирувати 1. Дунаю, Дунаю! Наш діду
старезний, коханий! Чого каламутний? Чи крові напився ти
п'яний? Ревеш, скаженієш, аж хвилі червоні повстали,
Шумують, скакають (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 41);
Спинився [Канушевич] на кручі коло Дніпра. Унизу просто
перед очима шумував Дніпро (Гордій Коцюба, Нові береги,
1959, 309); Вода од бігала від острова, стикалася з новою
хвилею, здіймалася вгору і знову, шумуючи, кидалась на
берег, щоб за мить спинитися і з шипінням одступити
для нового навального нападу (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940,
93); Згори ясно видно, як шумує вода за греблями
(Василь Кучер, Засвітились вогні, 1947, 66);
// безос. Під човном
клекотіло, кипіло, шумувало, а він підскакував і плигав
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 391);
// Іскритися, пінитися, грати (про
вино, шипучі напої і т. ін.). Вже північ глянула в вікно;
Не затихають гуки; Шумує в кухликах вино, З рук
переходить в руки (Павло Грабовський, I, 1959, 418).
♦ Кров шумує — те саме, що Кров грає (див. кров).
Шумує кров у юнака, б'є в голову завзяттям юнацьким,
аж хлюпає (Андрій Головко, II, 1957, 76).
2. неперех., перен. Бурхливо виявлятися, протікати. Там на півночі, далеко, в тім місті, що вкрите туманом, Де так шумує життя, мов холодний потік верховини, Люди північні поставили храм для богів всього світу (Леся Українка, I, 1951, 425); Кипить і шумує робота, як хвилі ритмічний прибій... (Володимир Сосюра, Близька далина, 1960, 126); І от він.. у роздумах прямує до того ліска, де лунають небесні співи і шумують земні пристрасті (Михайло Стельмах, II, 1962, 322).
3. неперех., розм. Бути в стані, в процесі бродіння; бродити. [Василина:] Дівчина, як теє пиво, почало шумувати, — не борони: швидше вишумує (Степан Васильченко, III, 1960, 62).
4. перех. і без додатка. Знімати піну з навару. Варила я суху рибку, та й не шумувала (Коломийки, 1969, 218); Знати, вивчений був добре Не давать збігати юшці, А мішать її хутенько І чистенько шумувати (Леся Українка, IV, 1954, 184).