ШУРХОНУ́ТИ, ну, неш, док., однокр. Підсил. до шурхнути. Батько, старий Комар, нагло вмер у дорозі. Повертався чоловік з зелених лук, неждано-негадано спіткнувся на містку й шурхонув з мосту та в воду (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 25).
ШУРХОНУ́ТИ, ну, неш, док., однокр. Підсил. до шурхнути. Батько, старий Комар, нагло вмер у дорозі. Повертався чоловік з зелених лук, неждано-негадано спіткнувся на містку й шурхонув з мосту та в воду (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 25).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 567.