в означеннях
Тлумачення, значення слова «шурнути»:

ШУРНУТИ, ну, неш, док., діал.

1. Однокр. до шуркати. Ввійшла мати до хати, змерзла, а доня посоромилась і привітати її щирим, теплим словом, тільки тицьнула та шурнула ногою назад себе; і то для годиться (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 62).

2. Шаркнути. Як тільки ніж шурнув по волоссю й до ніг Соломіїних впало перше пасмо кіс, вона почула якийсь біль у грудях (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 344).

3. перен. Метнутися, кинутися бігти. Неборака Лис шарпнувся щосили і, лишивши хвіст у Гривкових зубах, шурнув щодуху (Іван Франко, IV, 1950, 90);
//  Утекти. Северин обігнав Тадика, відкрив перед ним хвіртку: — Ви, пане староста, не поспішайте, тут я буду командувати. Старі порахунки. Звичайно, хазяїн шурнув на схід, а сімеєчка в цілості, так що ми її зараз помацаємо... (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 421);
//  Шмигнути, прослизнути. Хапаючись, невмиваний, одягнувся [Антосьо], забрав записки та й шурнув до класа [класу] (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 176); Миколай шурнув у лози, але скоро вернув, біжучи (Гнат Хоткевич, II, 1966, 397);
//  Провалитися. Бавилися дітлахи, сковзалися, і шурнув один з них у розводдя, бо була відлига (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 7).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 566.

Коментарі (0)