в означеннях
Тлумачення, значення слова «шурувати»:

ШУРУВАТИ, ую, уєш, недок.

1. перех. і без додатка, спец. Перемішувати в топці паливо. [Юнга:] Я скоро буду кочегаром, вже шурував топку, от побачите (Олександр Корнійчук, I, 1955, 44); Кочегар Ваня став шурувати в топці (Олесь Донченко, VI, 1957, 170);
//  Взагалі перемішувати, перевертати, ворушити що-небудь.

2. перех. і без додатка, розм. Старанно, ретельно чистити, мити, скребти що-небудь. Якось надвечір шурували ми з Устею підлогу в шостому корпусі. Аж заходить сам директор (Євген Кравченко, Сердечна розмова, 1957, 106); П'ятнадцять хвилин митиме Гальванеску руки і шуруватиме їх щіткою. Після того він почне операцію... (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 240); Велика бочка з лугом, таким міцним, що від нього на пальцях злазила шкіра, нагадувала, що весь отой крам треба мити, шурувати, сушити і — знов укладати на давнє місце (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 456);  * Образно. Кілька дівчат вийшло на берег моря, слухають, як хвиля шурує пісок (Семен Скляренко, Орл. крила, 1948, 54).

3. неперех., перен., фам. Розвивати енергійну діяльність, діяти завзято, з азартом. — Не турбуйтесь, Корнію Кириловичу. — Та знаю, попереджувати тебе марно. Але зрозумій — у мене теж справи. Початок я тобі зробив, а тепер шуруй сам (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 65);
//  Швидко, енергійно йти куди-небудь (з дієсловом, перев. у наказовому способі). Не встиг скинути комбінезона, як його покликали: — Студент, шуруй до механіка! (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 5); — На ось, — сказав [Мусій], — десять марок і біжи в місто. Купи цілу пачку паперу та все, що тобі треба. Шуруй! (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 372).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 566.

Коментарі (0)