ШВА́РКАТИ, аю, аєш, недок., розм. Видавати шелесткі звуки, човгаючи, тручи чимсь об що-небудь. Корчма наповнялася керманичами.. Вони входили шумно, свобідно; шваркали шварами по лавицях, засідали за столами (Гнат Хоткевич, II, 1966, 415); Вчувається йому, як шваркають кулі по піску, збиваючи на землю цвіт вербини (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 319).