ШВА́РКНУТИ, ну, неш, док., розм.
1. Однокр. до шваркати. Нервово видлубав [Василь] з пачки цигарку, шваркнув сірником (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 302).
2. З силою кинути, шпурнути, ударити і т. ін. Олекса бистрим рухом відкинув свою ногу, блискавично замахнувся барткою і шваркнув по правій руці пана (Гнат Хоткевич, Довбуш, 1965, 261); Клим Овчарук раптом щосили шваркнув своєю безкозиркою об днище тачанки і загорлав так, що луна покотилася далеко за розлогу улоговину (Юрій Смолич, V, 1959, 647); — Направляйте шланг на двері!.. Гасіть, пробивайте дорогу!.. Шваркнувши струмом по землі, по колесах ближчого воза, дід Пилип спрямував воду на задимлений отвір (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 55).