ШВИДЧІ́Й, присл., діал. Швидше. — Пустіть, швидчій пустіть!.. — Пан на весь рот гукнув Та й з хати сам умкнув (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 51).
ШВИДЧІ́Й, присл., діал. Швидше. — Пустіть, швидчій пустіть!.. — Пан на весь рот гукнув Та й з хати сам умкнув (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 51).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 433.