в означеннях
Тлумачення, значення слова «швидкий»:

ШВИДКИ́Й, а, е.

1. Який відбувається, здійснюється з великою швидкістю, дуже рухливий; стрімкий. Хто не знає тих швидких потоків, що шумно вискакують з похилий і крутяться жваво по широких зарінках? (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 83); Подолати швидку течію влітку голому чоловікові й то тяжко, взимку ж неможливо (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 122);
//  Здатний до стрімких, інтенсивних рухів, дій (про людину, тварину). Синіється тут прозора вода, гуляють по ній червонопері клені та швидкі плотиці (Іван Франко, III, 1950, 7); Старшенький [син] удався собі тихий, слухняний, все за книжкою сидів, а меншеньке таке вродилось швидке.. — тільки йому й діла, що гаса було по господі, шпурляє камінням та собак б'є (Олекса Стороженко, I, 1957, 30); Малаєць видається чорнявим жуком. Він меткий, швидкий, очі вузенькі, як щілини, говорить багато, рухається проворно, добрий купець і сміливий розбійник (Юрій Яновський, II, 1958, 152); — А що то за дівка була! Білявенька, моторненька, швидка, прудка (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 423);
//  Схильний поспішати з чимсь. [Любов:] Ах, які ви швидкі. Так-то вам легко вечірку справити (Леся Українка, II, 1951, 17); — Ви вже ячмінь кінчили? — Який швидкий. З неділі почну (Михайло Стельмах, II, 1962, 409);
//  Спритний (про руки). Пильна робота! Голка жваво поблискує в швидких руках (Леся Українка, III, 1952, 473);
//  до чого, перен., розм. Який легко реагує на щось, проймається чимсь. Та коли Йойна був захланний.., при тім облесливий і швидкий до гніву, то Нута був спокійний, любив жарти і кпини, а з робітниками поводився, як з добрими сусідами (Іван Франко, IV, 1950, 12); — Зонька така незгідлива, така швидка до суперечки (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 317);
//  у знач. ім. швидкий, кого, чол. Те саме, що Швидкий поїзд (див. поїзд). Крізь ніч донецьким степом летить швидкий «Москва—Сочі» (Андрій Головко, I, 1957, 455).
 Швидкий поїзд див. поїзд.
Швидкий на руку див. рука; Швидкий (швидка) на язик див. язик.

2. Який відзначається великою частотою рухів, стрімкістю. Од швидкої ходи він аж вихав полами на повітрі, а волосся на голові настовбурчилось вгору, ніби легкий пух (Нечуй-Левицький, I, 1956, 123); Коні бігли рівною, швидкою риссю, втомлено поводячи змиленими боками (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 23); І саме в цей час на ґанку загупали чиїсь швидкі кроки, потім шалено задзвонив дзвоник (Михайло Стельмах, I, 1962, 448);
//  Який виконується, здійснюється енергійно, активно, відзначаючись високим темпом. Сміючись, розказувала [пані], як сьогодні Христя здивувалася її в'язанню, її швидкому перебиранню пальцями (Панас Мирний, III, 1954, 159); Картина постає: зібравсь гурточок, Провадить речі, і співа, й гука, На клавішах твоїх швидкий, гучний таночок Чиясь весела виграва рука (Леся Українка, I, 1951, 32); Очі в нього [коня] туманіють, дих гарячий і швидкий... (Володимир Сосюра, I, 1957, 386);
//  Поспішний (про мовлення, розмову і т. ін.). Вони стояли тихо і тільки часами мінялись уривчастими швидкими фразами (Леся Українка, III, 1952, 514); Чеченці ходили від хати до хати чорною овечою отарою. То тут, то там чулася їхня швидка гортанна мова (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 361); Терпцю йому ставало не більше, як на пів, години, так гнітив його Чуприна чи Кравчина своєю галасливістю, сміхом і неймовірно швидкою й голосною розмовою (Олександр Довженко, I, 1958, 74);
//  Меткий (про очі, погляд). Огонь блиснув на його лице і проти вогню заблищали його чорні швидкі очі й забігали разом по всіх бурлаках, неначе він дивився заразом кожному в очі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 216); Малахов кинув на нього швидкий гострий погляд (Вадим Собко, Справа.., 1959, 121);
//  перен. В якому виявляється жвавість. Галя по своїй швидкій натурі не так піддається журбі (Леся Українка, V, 1956, 29);
//  Який активно, інтенсивно діє. Тут не було ні гармат, ані бомб, ні швидких кулеметів.. Все шаблею (Павло Тичина, I, 1957, 262);
//  у знач. ім. швидка, кої, жін. Танок, що виконується у прискореному темпі. Музики заграли швидкої.. Почали [танцюристи] підскакувати заразом на обох ногах, але не разом, а одно за другим, неначе ступи в млині (Нечуй-Левицький, III, 1956, 78).
Карета швидкої допомоги див. карета; Швидка допомога див. допомога.
На швидку руку див. рука.

3. Який повинен з'явитися, відбутися, статися через короткий проміжок часу, незабаром; скорий. Я вже так скучив за тобою і за домом, що радію швидкій стрічі (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 337); Батько сподівається на моє швидке повернення з фронту (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 13); З тієї хвилини, безмірно радіючи швидкому синовому одужанню, вже не могла [мати] звільнитися і від щемливої, дедалі наростаючої тривоги: віщувало серце, що як тільки зміцніють синові крила, — не втримати його в хаті, знову гайне по світах (Олесь Гончар, II, 1959, 198).

4. Який характеризується особливою швидкістю здійснення чогось. Якось занадто вже скоро осів о. Василь: в швидкім темпі почало відростати йому черево, звисало молоде воло, рухи ставали лінивими і число їх все зменшалося (Гнат Хоткевич, II, 1966, 11); Швидке зростання радянської економіки обумовлює неухильне піднесення добробуту і культурного рівня трудящих (Наука і життя, 2, 1957, 5); Швидкими темпами розвивається хімічна промисловість (Комуніст України, 3, 1965, 22);
//  Скороминущий, недовговічний. Щастя колишнього хвилі злотисті Час так швидкий пожира, мов огонь, — Гинуть ті хвилі, мов квіти барвисті, Тільки й згадаєш: «Ох, милий був сон!..» (Леся Українка, I, 1951, 14).
До швидкого побачення див. побачення.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 429.

Коментарі (0)