ШИ́БА, и, жін., розм. Те саме, що шибка. Одно вузеньке віконце з повибиваними здавен-давна шибами ціле заліплене було пожовклим від сонця і дощу папером (Іван Франко, II, 1950, 13); Вона схопилася й побігла до вікна. Сперлася ліктями, приклала чоло до шиби й гірко заплакала (Лесь Мартович, Тв., 1954, 431); Марта залишилася сама у великій кімнаті командного пункту, відділеній від зовнішнього світу важкою шибою прозорого.. плексигласу (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 253).