в означеннях
Тлумачення, значення слова «шибеник»:

ШИ́БЕНИК, а, чол.

1. заст. Той, хто повісився або кого повісили на шибениці. «Потривайте ж, — думаю я, — коли ви вивезли матір за царину на сміх людям та й покинули на..розпутті, де ховають вішальників та шибеників, то й я покину вас» (Нечуй-Левицький, II, 1956, 24);  * У порівняннях. Відірвався, як шибеник від шибениці (Номис, 1864, № 3153);
//  лайл. Той, хто заслуговує шибениці; негідник. Як зобачила [молодиця] дядька Володька, зірвалась з місця, наче її полум'я обхопило: — ..Шибеник! Злодюга! (Марко Вовчок, VI, 1956, 283); [Микита:] Нехай би я був паскудний на вроду або ж злодій чи шибеник... Чому ж Одарка не хоче мене любить? За що вона зневажає мене? (Марко Кропивницький, I, 1958, 77).

2. розм. Те саме, що бешкетник. Ні батькова грізьба, ні материна умова нічого не подіють з таким гульвісою, шибеником... (Панас Мирний, II, 1954, 114); — Гарненько намніть йому, шибеникові, уші: хай не лазить по чужих городах та не псує на огірках гудини (Степан Васильченко, I, 1959, 118); — Отакий, як цей Віктор, у мене син. Шибеник справжній, а кмітливий. Грається і то так серйозно, по-діловому (Юрій Збанацький, Таємниця.., 1971, 212).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 449.

Коментарі (0)