ШИБОНУТИ, ну, неш, док., однокр., перех. і неперех.,
розм. Підсил. до шибнути. * Образно. Останні
слова гострим ножем шибонули в саме серце Чіпці
(Панас Мирний, II, 1954, 293).
♦ Кров шибонула в голову кому — те саме, що
Кров ударила в голову (див. кров); Шибонула охота
кому, кого — дуже закортіло, захотілося комусь.
Самого охота шибонула з'явитись (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941,
169).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 450.