в означеннях
Тлумачення, значення слова «шия»:

ШИ́Я, і, жін.

1. Частина тіла людини та більшості тварин, що з'єднує голову з тулубом. Лошата підняли голови до хазяїна свого й чекали, напруживши жили на міцних шиях (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 393); Лейтенант помітно посоліднішав. Шию тримав рівно, хрящуватий кадик туго випинався з-під коміра (Олесь Гончар, III, 1959, 213); Голова.. сполучена в ящірки з тулубом за допомогою шиї (Зоологія. Підручник для 7 кл., 1957, 97);  * Образно. Коли тіні поволі гусли, спокійна затока надівала на шию разок дорогого намиста — неаполітанських вогнів (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 296);  * У порівняннях. Розлилась Рось рукавами й рукавцями.., то вигинаючи воду, наче шию лебедину, то розбиваючи її білими краплями в білій легкій, як пух, піні (Нечуй-Левицький, I, 1956, 51).
Бути на шиї — те саме, що Сидіти на шиї (див. сидіти). — Була вже одна трясця на моїй шиї, — насуплюється Юхрим (Михайло Стельмах, I, 1962, 258); Виснути на шию див. виснути 1; Висунути шию з ярма; Скинути ярмо з шиї: а) визволитися з неволі, звільнитися від залежності. Коли Остап.. здіймав річ про те, що пора вже висунути шию з панського ярма, люди спочували йому, але далі спочуття діло не йшло (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 339); [Неофіт-раб:] Утомлені своїм довічним рабством, вони гадають розірвати пута і скинути ярмо з своєї шиї (Леся Українка, II, 1951, 238); б) позбутися чогось обтяжливого; Витурити в шию див. витурювати; Воляча шия див. волячий; В (у) шию — грубо випровадити, вигнати. [Храпко:] Скажи їм [людям]: хто з грошима — хай іде, а хто без грошей — у шию! (Панас Мирний, V, 1955, 122); Гнати (виганяти, вигонити, вигнати, витурити і т. ін.) в три шиї див. три; Гнати в шию див. гнати; Гнути шию див. гнути; Діставати (дістати) по шиї — бути битим; одержувати покарання; За шию не ллє див. лити; За шию [падати, сипатися і т. ін.] — за комір (падати, сипатися і т. ін.). Кулі впивалися в стіну над головою, і штукатурка сипалась йому за шию (Олесь Гончар, III, 1959, 146); Краплі дощу дріботіли йому [Хомі] по картузику, потрапляючи іноді й за шию (Григорій Тютюнник. Вир, 1964, 84); Звернути шию див. звертати; Згинати (зігнути) шию див. згинати; Злазити (злізати, злізти) з шиї див. злазити 1; Зламати [собі] шию див. зламувати; Милити шию див. милити; Накладати (накласти, надівати, надіти) ярмо на [свою] шию див. ярмо; Накласти (надавати, дати і т. ін.) по шиї (в шию) кому — побити когось. [Тиміш:] А спробуєм гукнуть, То в шию накладуть (Марко Кропивницький, V, 1959, 596); [Платон Гаврилович (грізно до Дороша):] Ей ти, чорток [чорте], хочеш, щоб я тобі по шиї надавав? (Степан Васильченко, III, 1960, 146); Намилити шию див. намилювати; Наминати (нам'яти, набити і т. ін.) шию кому — те саме, що Наминати (нам'яти) боки (див. наминати). Намну я тобі шию, коли зустрінемося (Юрій Яновський, II, 1958, 147); На свою (мою, твою і т. ін.) шию; Собі на шию — на чиюсь відповідальність, обтяжуючи когось. Спершу дядько.. почне закидати: що де в чорта хто не вирветься, .. та все до його, на його шию, об'їдати та оббирати (Панас Мирний, I, 1954, 91); — І сівба, і переселення — все на мою шию (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 172); Парубок завів Степаниду до своєї матері, а восени й одружився на вдовиці, і довго чудувалося село, як славний, з ремеслом у руці хлопець, за якого залюбки пішла б усяка дівчина, міг узяти на свою шию аж семеро дітей (Михайло Стельмах, II, 1962, 362); Насідати на шию див. насідати; На шию вішатися див. вішатися; Петлю (зашморг) на шию [накладати, накласти, накидати, накинути і т. ін.] — кінчати життя самогубством; вішатися. Не легко без грошей. Саме легше петлю на шию або з мосту та в воду (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 88); Та й за голяка також не варт іти заміж. Ліпше петлю на шию та відразу вмерти, аніж у злиднях щодня конати (Лесь Мартович, Тв., 1954, 338); — Я краще зашморг накину собі на шию, ніж піду у ваші покої! — озвалась Наталка і гірко-гірко захлипала (Спиридон Добровольський, Очак, розмир, 1962, 25); Петля (аркан і т. ін.) на шию — про неволю, цілковиту залежність від когось. — Вчись, Романе, пізнавати панську лихоманку наживи. З неї почала витися петля на людську шию (Михайло Стельмах, I, 1962, 351); [Хмельницький:] Я знаю, дружба з ханом — це аркан на шию (Олександр Корнійчук, I, 1955, 228); Підставляти (підставити, давати, дати і т. ін.) шию [в ярмо, під ярмо]: а) брати на себе чиїсь обов'язки, відповідальність тощо, обтяжуючи себе. — Уже тепер годі за вас підставляти шию, годі! (Марко Вовчок, I, 1955, 89); б) ставити себе у цілковиту залежність від когось. А генерал.. не дожидає, поки піщанська громада самохіть підставить під ярмо шию (Панас Мирний, I, 1949, 189); Повисати (повиснути) на шиї (на шию) див. повисати; Повіситися на шию див. повіситися; Погнати в шию див. погнати; По [саму, самісіньку] шию: а) (у сполуч. з дієсл.) дуже глибоко занурившись у що-небудь. Скочив я в воду; думав, буде мені по шию, але примічаю, що ногами дна не достаю та все тону глибше (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 94); — Лаяв? — Ні, говорив тільки, що корови по шиї в грязюці стоять (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 111); Варто лише кому збитись убік на кілька кроків, і вже він провалюється по саму шию (Олесь Гончар, II, 1959, 417); б) дуже багато. — Роботи в мене по самісіньку шию (Нечуй-Левицький, V, 1966, 251); По шию в боргах — дуже багато грошей винен. Колісник по коліна в трісках, по шию в боргах (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 94); Сидіти на шиї див. сидіти; Сідати (сісти) на шию кому: а) ставати чиїмось утриманцем, обтяжувати когось турботами про себе. [Хуса:] Тоді згадала, що є ще тута десь твій чоловік, то час уже йому на шию сісти, проциндривши весь посаг свій? (Леся Українка, III, 1952, 165); «Та що ж це, справді, я каліка, Щоб друзям та на шию сів?» (Сергій Воскрекасенко, І всерйоз.., 1960, 60); — Людські діти самі на себе гроші заробляють, а цей сів мені верхи на шию і злізати не думає?! (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 255); б) ставити когось в залежність від себе, підкоряти своєму впливові, силі. — Їм тільки спусти, так вони й на шию сядуть, багатирня чортова! (Андрій Головко, II, 1957, 243); — Ти, Юрку, не журися, не всі дівчата так думають. Можеш швидко знайти собі таку, яка сяде тобі на шию і поганятиме на правах жінки (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 118); Скрутити [собі] шию — те саме, що Зламати [собі] шию (див. зламувати); Стромляти шию в зашморг (ярмо і т. ін.) див. стромляти; Схиляти (схилити) шию див. схиляти; Шия — хоч обіддя гни — про кремезну, сильну людину. Сама [Олена] товста, як бодня, а шия — хоч обіддя гни (Нечуй-Левицький, II, 1956, 265); Ярмо (хомут, цеп і т. ін.) на шиї в кого: а) хтось перебуває в неволі, в цілковитій залежності. — Куди ж я піду? — питаю. — То вже твоє діло, — одказує [пан]. — Цеп же, — кажу, — у мене на шиї прикований (Панас Мирний, III, 1954, 166); б) про щось обтяжливе для когось. Ті чотири десятини ще не його, це ще хомут на шиї у поки виплатять за них в банк! (Андрій Головко, II, 1957, 513).

2. розм. Вузька частина якогось предмета, споруди і т. ін. Кайдаш підвів очі і глянув на комин, на шию коло комина, під шиєю була дірка на піч (Нечуй-Левицький, II, 1956, 352); Поверх дзвонів баня, там шия, піддашок, швайка, яблуко і на яблуці хрест (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 20); Складається [ліра] з таких основних частин: корпусу з додатком («шиєю»), кілків для натягування струн, клавіатури з кришкою, коробки з дерев'яним коліщам та підгрифа (Гуменюк, Українські народні музичні інструменти, 1967, 119); Обабіч вулиці величезні крани повертали свої довгі, витягнуті шиї, підіймаючи вгору і опускаючи на високі поверхи штабелі дощок, контейнери цегли, залізні балки, готові рами вікон (Вадим Собко, Стадіон, 1954, 139).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 467.

Коментарі (0)